Серце артистки перестало битися на 84 році життя. Про це у соцмережі Фейсбук повідомила колега Ірина Папуша.
Як повідомив театральний журналіст Олег Вергеліс, Марія Євгеніївна не подолала «епідеміологічну чуму новітнього часу».
Інформацію підтвердив також журналіст і знайомий акторки Микола Шот.
«Лагідна й усміхнена, привітна, по-материнськи добра, щира у розмові й талановита, віддана сцені та театрові. Такою я знав, такою й пам’ятатиму Марію Євгенівну Гонту. Страшна звістка, що пішла Велика Артистка у засвіти, за межу життя, сильно вразила. Велика втрата. Царство їй Небесне!», - зазначив Шот.
Народилася Марія Євгенівна Гонта 17 грудня 1937 року у с. Новомалин Острозького району на Рівненщині. У 1956 р. закінчила Дубнівське культурно-освітнє училище. Навчалася у студії, що діяла при Рівненському обласному музично-драматичному театрі. Невдовзі Марію Гонту зарахували у штат трупи. Спочатку Марія Євгенівна виступала у масових сценах, виконувала епізодичні ролі, а потім пробувала сили у відтворенні серйозніших образів.
Найповніше Марія Гонта розкрила свої акторські можливості на сцені Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, де працювала з 1962 року. У 1979 р. Марії Гонті присвоєно звання заслуженої артистки УРСР.
Вимоглива до себе, М. Є. Гонта сповна розкрилася як актриса, чиї роботи стали окрасою Тернопільської сцени, і довели, що їй під силу будь-який жанр – від оперети до трагедії. Про це свідчать зіграні нею ролі – Катерина («Чебрець пахне сонцем» О. Коломійця), Маруся Чурай («Дівчина з легенди» Л. Забашти), Рахіра («Земля» В. Василька за О. Кобилянською), Маруся («Дай серцю волю…» М. Кропивницького), Онисія («Влада темряви» Л. Толстого), Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Ганна («Маруся Богуславка» М. Старицького), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Стелла («Вільний вітер» О. Дунаєвського), Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Катря («Не судилось» М.Старицького), Тетяна («Суєта» І. Карпенка-Карого), Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Лідія Василівна («Старомодна комедія» О. Арбузова), Чіпра («Циганський барон» Й. Штрауса) – і це далеко не повний перелік.
За свою високу професійну майстерність Марія Гонта отримала премію ім. М. Заньковецької (2004 р.); орден «Честь і слава Тернопільщини II ступеня», довічну Президентську стипендію.
Про творчість Марії Гонти написано глибокі театрознавчі дослідження, створено теле- та радіопередачі.
Марія Гонта мовила: «Я настільки люблю театр, що й не знаю, як колись доведеться його залишити. У молодості, йдучи повз нього, ловила себе лише на думці, що я тут працюю. А зараз навіть кожен шматочок штукатурки, який відлетів з будівлі, помічаю, бо це мій дім».
