Зараз за будинком доглядає Любов Кріль. Вона розповіла, що ця хата була осередком місцевої «Просвіти», пише «Суспільне».

«Святкування планувалося давно, десь років навіть 5-7 тому. Ще був живий мій батько, а його вже, на жаль, з нами три роки немає. То ми планували, що будемо святкувати сторіччя хати. Про історію хати я розпитувала жительку села Ольгу Стадник, якій також виповнилося 100 років. Вона мені розказала, що в нашій хаті в 1934 – 1935 роках була читальня "Просвіти". І пані Ольга ще молодою дівчиною була в нашій хаті. Тут вони готувалися до Шевченківських днів, вчили "Катерину"».

На свято запросили сусідів, родичів та друзів. Сестра Любові Кріль – Марія Бабій розповіла, що жила у цій хаті, коли була дитиною.

«Пам’ятаю, коли дідусь помер, – мені було 5 років. Колись я з ним корову пасла. Він все дуже співав. А потім вже мій тато співав, грав. Він на багатьох інструментах грав. І мені це дуже запам’яталося. І так думаю, що це передалося і дітям, і внукам».

До святкування 100-річчя хати родина підготувала тематичне печиво та виставку зі світлин і книжок.

Своїми силами організували домашній концерт. За словами Любові Кріль, найбільше на святкуванні згадували про діда Володимира.

«Він вів зошити на 96 сторінок. Тут є і церковний календар, і різні вірші. Дуже багато акровіршів писав, ми спочатку не знали, що це таке, а потім вже здогадалися, що за першими літерами можна було відгадати ту загадку. Про себе писав, про бабусю Марію, яку дуже любив. До речі, вона вийшла заміж у 16 років. Ну, колись так модно було, напевно. І в нас багато збереглося таких зошитів, в яких дідусь цілу зиму описував, ніби історію. Він навіть статистику вів. Писав, хто в селі має телевізор, які заможні господарі були. Таке дуже цікаве для історії».

Нащадки засновників хати вважають, що їхні предки навчили їх любові до України.

«У нас завжди Україна була на першому місці. І всі ми, і діти, і внуки, і правнуки знають, що Україна, то є понад усе», – каже Марія Бабій.

У хаті Шваків виросло чотири покоління.