Заліщицький районний суд 13 січня 2021 року визнав Володимира Г. винним за ч.2 ст. 369-2 КК України (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави) та призначив покарання у виді 51 тис. грн штрафу в дохід держави, що становить 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначив, що не отримував «хабар», а навпаки, позичав гроші. Тому всю справу проти нього вважає провокацією.
«На час вчинення злочину санкція ч.2 ст. 369-2 КК України передбачала покарання у виді штрафу від 750 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або від 2-ох до 5 років позбавлення волі, - зазначили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду. – Не погодившись із судовим рішенням, сторони у справі подали апеляційні скарги та просили скасувати вирок суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог обвинувачений та його захисник зазначили, що Володимир Г. своєї вини в інкримінованому правопорушенні не визнав і пояснив, що між ним та Анатолієм Б. мав відбутись договір позики, за умовами якого останній погодився позичити йому на невизначений час 300 доларів США без відсотків і застави. Однак суд першої інстанції відкинув ці покази і, незважаючи на доводи сторони захисту, виніс обвинувальний вирок. Також суд не зважив на доводи Володимира Г., що з боку Анатолія Б. і правоохоронних органів відбулась провокація».
Прокурор в апеляційній скарзі просив призначити обвинуваченому більш суворий вид покарання, а саме – позбавлення волі строком на 4 роки. Водночас вказав, що розмір призначеного штрафу більший, ніж це передбачалось санкцією ч.2 ст. 369-2 КК України на момент скоєння злочину.
«На початку травня 2020 року начальник сектору реагування патрульної поліції одного із районних відділів Головного управління Національної поліції у Тернопільській області Володимир Г. у м. Заліщики зустрів свого знайомого Анатолія Б. Під час розмови правоохоронець запитав, скільки ще Анатолій Б. їздитиме без посвідчення водія. Знайомий зізнався, що не знає, де знаходиться посвідчення водія, вилучене у нього в 2017 році працівниками поліції через вчинене адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. У відповідь правоохоронець пообіцяв дізнатись, де зберігається його посвідчення водія», - розповіли у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Обвинувачений дізнався та повідомив знайомому в якому сервісному центрі знаходиться його посвідчення водія. Також розповів, щоб успішно здати іспит для отримання посвідчення водія, необхідно передати йому 300 доларів США для впливу на прийняття рішення працівниками сервісного центру. Також вказав, які документи необхідно підготувати для здачі іспиту.
«В обід, 25 травня 2020 року, Володимир Г., реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, поблизу Заліщицького відділення поліції зустрівся з Анатолієм Б. та отримав від нього 300 доларів США неправомірної вигоди. Згідно з офіційним курсом Національного банку України, це становило 8 тис. 27 грн.», - повідомили у суді.
Також колегія суддів визнала необґрунтованими доводи прокурора стосовно невідповідності призначеного виду покарання тяжкості вчинених діянь. Аналіз апеляційної скарги в цій частині довів, що суд першої інстанції правильно врахував, що Володимир Г. уперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та попереднього місця роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, є учасником бойових дій по захисту територіальної цілісності України. І обраної міри покарання цілком достатньо для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом із тим, колегія суддів погодилась із доводами апеляційних скарг щодо неправильно застосованого судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, оскільки на час вчинення злочину діяла інша редакція ч.2 ст. 369-2 КК України.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду подані апеляційні скарги задовольнила частково. Вирок місцевого суду змінила та призначила Володимиру Г. покарання у виді штрафу в розмірі 25 тис. 500 грн, що становить 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
