За словами побратимів загиблого, Володимира Питака забрали із Дніпропетровського моргу, аби поховати у рідному селі. Після смерті його опізнали земляки за патріотичним татуюванням на грудях в районі серця.

Герой АТО створити власної сім'ї не встиг. Серед рідних у нього тут залишились батьки, брати, племінники, а також велика кількість друзів, для яких звістка про смерть бійця  128-ої гірсько-піхотної бригади стала справжньою трагедією.

Тривалий час Володимир жив закордоном, але у березні минулого року повернувся із Чикаго, аби тут захищати рідну країну. 2 серпня 2014 року його мобілізували Теребовлянським районним військовим комісаріатом у військову частину В 4673 м. Мукачево.

Вічна пам'ять! Герої не вмирають!