Богослужіння розпочнеться о 07:30 годині в церкві святого Володимира.
Після поминальної служби о 13:00 годині на могилі Героя у селі Велика Лука відбудеться панахида.
Про це розповіла донька загиблого Героя Софія Вітишин-Козак.
Останні хвилини життя «кіборга» Івана Вітишина, зі слів його матері Марії Вітишин, описала жителька Мишкович Галина Бутениць.
Жінка присвятила вірш світлій пам’яті Героя:
Він так хотів вдягнути вишиту сорочку:
-Матусю, ти вже вишила мені ?
- Скажіть два слова, як там мої дочки ?
Моліться, мамо, щоб вернулись ми живі ...
Останній діалог матусі з сином ,
Важкі хвилини і сумний акорд...
- Іванку , ви щось їли , сину ?
- Матусю, ми ввійшли в аеропорт...
- Моліться мамо ! - слухавку поклав,
А сам стиснув він Вервицю в долоні,
Яку з собою на війну узяв.
І фото обійняв, де милі доні...
І все на волю Господу віддав !
- Моліться, хлопці - крикнув до загону,
- Моліться щиро, бо війна для нас - не сон...
Ми вистоїмо все за рідну землю !
І вистояли би ... Не вистояв бетон...
І тишина.... І серце в мами затиснуло,
Немов недобре віщувало ,
- Син мій де..?
На Щедрий вечір всій родині гірко було,
Всі дзвонять , а Іванко трубку не бере...
Ой, горе! Щось не добре, мабуть,
Шептало мамі внутрішнє чуття...
І серце вже точило терпку рану,
Хрестик за хрестиком ложила, сорочку сину вишива ...
Я встигну вишити ! - шептала мама тихо,
- Прийде додому, вдягнеться Іван ...
Незнала бідна, що чекає лихо,
Не прийде син на свій поріг вже сам...
Поліг ... - посмертно став Героєм,
З братами загинув за землю свою.
Не вберегла... Така гірка вже доля.
Поклала вишивку Івану у труну...
Прийняла волю Господа смиренно ,
Пішов на небо, син її Іван.
Оберігав він землю, а тепер тримає небо,
Оберігає маму серед хмар...
Він молиться за доньок і за внуків,
Яких не дочекався , о , як жаль...
І сестри так сумують від розлуки,
Несуть троянди на могилу і печаль.
Іван був той у кого дух - незламний ,
Хто не боявсь підставити плеча...
Хто не шукав причин втекти , а справді
Казав до матері : - Хто , як не я !
Він так хотів вдягнути вишиту сорочку,
І Гімн співати з вітром у степу.
Донецьк. Аеропорт . Забрав тебе синочку..
І плаче мама нічку не одну...
Він так хотів вдягнути вишиту сорочку ,
І знав, що вдома всі його чекають .
Тепер ти з Богом - в райському куточку !
А в нашій пам'яті живий ! Герої не вмирають !!!!
З великими співчуттями родині Івана Вітишина, Героя України !!!
