За легендою, цю традицію започаткував святий Франциск Ассізький (із благословення папи Гонорія ІІІ) у містечку Греччо в Італії 1223 року, розповіли у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.

В експозиції відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею знаходиться одна з найдавніших шопок у музейних збірках нашого краю, датована кінцем ХVІІІ – початком ХІХ століття. Вона вирізана з дерева у стилі класицизму з елементами пізнього бароко. На жаль, місце її походження достеменно не відоме, але швидше за все, що це Тернопільщина.

«На теренах Західної України традиція святкування Різдвяних свят ніколи не згасала, навіть у радянський період. Проте представники старшого покоління пам’ятають, що на римо-католицьке Різдво шопки встановлювали тільки у костелах. Адже в ті часи, коли всі без винятку церковні споруди належали до Православної Церкви Московського патріархату, яка категорично забороняла вшановувати шопку, лише в інтер’єрі римо-католицького храму була можливість побачити лялькове уособлення Різдвяної історії. Та ті часи відійшли у минуле і зараз ми маємо можливість милуватися різдвяними шопками у храмах різних конфесій», - поділилися у краєзнавчому музеї.

В Україні шопки набули популярності передовсім у західних областях, де традиції їх встановлення передалися внаслідок багаторічної приналежності до католицького Польського королівства, а згодом і Речі Посполитої.

«Обов’язковими елементами шопки є фігури новонародженого Ісусика, Матері Божої та святого Йосифа. Залежно від варіацій у шопці можуть бути також пастушки, худоба (овечки, ослик, віл, верблюд), три царі або волхви та інші персонажі, - пояснили у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. –  Колись шопка була схожа на макет двоповерхового будиночка чи своєрідну двохярусну сцену. У ній відбувалися вертепні вистави, які з’явилися на Україні ще у першій половині ХV століття».

Верхній ярус символізував небеса, з яких зійшов Спаситель, і там розпочиналося дійство показом біблійних легенд, а потім переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно-побутові сценки з реального життя.

«З середини ХІХ століття шопка і вертеп отримали окреме чітко регламентоване призначення у процесі святкувань Різдва Христового. Шопка – символ Різдва, що має вигляд вкритої соломою дерев’яної хатинки, в якій встановлено скульптури дійових осіб, описаних у Святому Письмі й апокрифах, а вертеп – театралізована народна вистава, до складу якої входять біблійні сюжети та історично-побутові сценки», - підкреслили у музеї.