Джеффрі поділився своєю історією з України: як соціалізувався і провів перші роки у Тернополі.
За його словами, у перші роки навчання в медичному університеті малював портрети на замовлення і так заробляв на своєму хобі, пише Ukraїner. Спочатку хлопець малював просто для себе, аби зайняти чимось час після занять. Згодом до нього почали навідуватися сусіди з інших кімнат гуртожитку і цікавитися картинами. Сарафанне радіо спрацювало, і Джеффрі отримував замовлення на портрети. Малював вечорами, на один малюнок йшло близько чотирьох днів.
— Я займався цим, щоб побачити, як це — заробляти тут гроші. Це були хороші відчуття, тому що люди дійсно отримували радість і задоволення від моїх робіт.
На третьому курсі Джеффрі познайомився з однокурсником Андрієм Гуцуляком. Андрій, як і Джеффрі, захоплювався музикою. У 2018 році вони заснували музичний гурт TVORCHI.
У Нігерії Джеффрі співав у школі та грав на кларнеті в оркестрі. Переїхавши до Тернополя, він купив гітару та вчився грати по відеоуроках на ютубі. Опанувавши основи, він практикувався на вуличній аудиторії.
— Одного разу я побачив незнайомих хлопців, які в центрі міста грали на вулиці. Я підійшов, запитав, чи хтось співає разом з ними. «Хочете, щоб я співав із вами?». І вони погодилися. Відтоді ми зустрічалися десятки разів і просто грали в центрі.
Музикант згадує про ті часи з щирим подивом, бо знайомства на вулиці у чужій країні лякали його. Як і для більшості нігерійців, йому важко давалася соціалізація в Україні. Українці не розуміли англійської, а Джеффрі соромився говорити українською. Він пройшов базовий рівень на курсах, вивчив цифри, букви, навчився читати та писати.
— Я поступово вчу українську, слухаючи розмови українців. Та навіть коли я знаю, що сказати (українською) — я мовчу.
З нігерійською спільнотою в Тернополі Джеффрі не вдалося налагодити зв’язок, тому що, згадує, на його факультеті серед іноземців навчалися переважно єгиптяни. Розклади відрізнялися від нігерійських груп, навчання було складним, тому всі домашні вечірки проходили без нього. Та зі знайомства з Андрієм Гуцуляком Джеффрі все більше вливався в українську спільноту.
— Коли він (Андрій) підійшов, я повернувся до нього і не знав, що відбудеться наступної миті. Він несподівано похлопав мене по плечу — такого зі мною ще ніколи не було. Я подумав, що щось недобре має з цього вийти. А він просто запитав: «Хочеш піти на пиво?» Я відповів: «Окей, круто!» Так все і почалося.
Джеффрі вчив Андрія англійської мови, а Андрій його — української. У 2018-2020 роках їхній електронний дует TVORCHI випустив три студійні альбоми, виступив на сценах Тернополя, Львова та Києва і взяв участь у Національному відборі на Євробачення.
Їхні пісні не мають українських мотивів або африканських бітів, хоч батьки Джеффрі радили йому виконувати музику його батьківщини. Музика стала для нього тією мовою, якою він може спілкуватися з будь-ким незалежно від національності. Так музика допомогла хлопцеві знайти своє місце в Україні.
— Я був готовий подивитися на багато речей по-новому. Мені ніби розплющили очі. Бути відкритим завжди йде на користь, тому що замкнуті люди не можуть сприйняти щось нове.
На думку Джеффрі, це саме те, чого не вистачає нігерійцям, які приїжджають до України і не покидають межі нігерійської спільноти. Він називає такі закриті групи «реабілітаційними центрами». Нігерійці прив’язані не просто до батьківщини, а до конкретного народу, бо навіть у рідній Нігерії вони можуть почуватися чужинцями, якщо покинуть межі свого регіону.
У Нігерії проживає близько 250 етнічних груп, які відрізняються звичаями, мовою та релігійними переконаннями. Найчисельніша з них — хауса (або хауса-фулані), яка складає близько 29% населення Нігерії. Представники хауса живуть переважно на півночі Нігерії та мають великий вплив на політичне життя держави. Вони сповідують іслам та знають арабську мову, проте між собою спілкуються мовою хауса.
Другим за чисельністю вважається народ йоруба, поселення якого розташоване у південно-західній частині Нігерії, зокрема у одному з найбільших міст Африки — Лагосі. Релігійне різноманіття відрізняє його від інших нігерійських народів. Деякі сповідують християнство, інші — іслам, поєднуючи світові релігії з давніми духовними практиками.
Народ ібо здавна вірив у єдиного творця Чінеке (Chineke) або Чукву (Chukwu), та після колонізації 90% людей ібо прийняли християнство. Вони населяють південно-східну частину Нігерії. За адміністративним поділом країна складається з 36 штатів. У Нігерії існує неофіційний поділ на культурні регіони, що носять назви місцевих народів: Йорубаленд, Іболенд, Хаусаленд тощо.
Самостійні мови нігерійських народів мають діалекти, якими спілкуються окремі групи в межах одного народу. Офіційна мова Нігерії — англійська, проте, щоб порозумітися, представники різних частин країни використовують універсальну мову — нігерійський піджин, в основі якого лежить англійська та різноманітні місцеві мови.
Сім’я Джеффрі походить з народу йоруба. І хоча вони мають свою мову, син розмовляє з батьками англійською. Каже, що так простіше. Серед його нігерійських друзів — лише йоруба. На його думку, різниця між народами криється не лише в мові чи релігії.
— Я маю з ними тісніший зв’язок, з ними легше через те, як ми говоримо один з одним. Якби я спробував пожартувати з ібо, вони б, ймовірніше, не зрозуміли мій жарт. Якщо ж я розповім йоруба легенький жарт, всі б просто розреготалися через те, як я його розкажу. Причина в тому, як ми говоримо один з одним та розуміємо один одного.
Джеффрі переконаний, що, на відміну від Нігерії, в Україні порозумітися один з одним легше, принаймні завдяки єдиній мові. За роки життя в Україні йому вдалося знайти спільну мову з українцями і помітити зміни у суспільстві.
— Десь чотири або п’ять років тому, коли я сюди приїхав, я не відчував, що українці дуже відкриті, якщо чесно. Якби я створював музику тоді, то навряд вона була б такою популярною. Приємно бачити, як сьогодні українці насолоджуються українською музикою, яку виконує не українець. Це показує, що час все змінює.
