Історія Покровської церкви розпочинається ще у далекому XVII ст., у в той час як католицького костелу. Тоді, за згоди Великого князя Руського, короля Владислава IV Вази до Руського воєводства прибули ченці августинці. Історія монастиря в Залізцях Нових розпочалась 1639, коли з дозволу єпископа луцького Андрія Гембицького пробощ о. Флоріан Ґранський на передмісті посвятив наріжний камінь костелу. Його будівництво на кошти Яреми Вишневецького тривало до 1645, коли на початку року неповнолітні князі Дмитро і Костянтин Вишневецькі мали б дати згоду на закладення при костелі монастиря августинців. Їхній опікун князь Ярема 25 квітня 1645 надав ченцям фундуш з коштів, матеріалів, дозволів на використання лісів, млинів тощо маєтностей Залізців.

Після поділів Речі Посполитої Залізці відійшли до імперії Габсбургів. Внаслідок релігійних реформ Йозефа II, 14 квітня 1787 був закритий монастир, де перебувало 7 священиків, 4 клірики, 4 брати. Ченці покинули монастир у 1790 році і його майно і його майно тоді ж продали з аукціону. Храм за 2.789 флоринів купила УГКЦ для облаштування церкви. Після 1801 монастир з двох корпусів передали прибулим з Бродів сестрам Милосердя (шариткам) під шпиталь.

Незважаючи на перипетії століть, воєн і перебудов, будівля церкви та дзвіниці ще досі зберегла барокові риси. Зокрема в інтер’єрі Покровської церкви спостерігаємо барокову скульптуру та елементи іконостасу і вівтарів XVIII ст.