Якщо одні містяни обурені через непристойні дії рукоблудника, то інші вкрай стурбовані. Бо у парку гуляють і діти, на яких онаніст не зважає.

Світлиною невідомого, який час від часу самозадовольняється у парку, поділилася містянка Анна Валова.

—  То стоїть в деревцях у капронках, то у військовій формі. Інколи сидить на лавочці і чекає, коли дівчина/жінка підійде ближче. Можливо, це різні люди, але проблема одна! Так, вони не нападають ( як сказали мені у поліції), але ж хто знає, як поведе себе хвора людина! Це парк національного відродження, крайня алейка, що ближче до «Канади». Щодня нею ходять дівчатка до школи чи на зупинку в університет. Щодня там люблять вийти на пробіжку місцеві жителі , а також вигуляти свого песика. Така ситуація, звісно, може здатися смішною. Тільки не в тому випадку, коли прийдеться вести свою дитину до психотерапевта ( у кращому випадку, якщо дитина розповість про побачене)! — наголосила дівчина.

Містяни поділилися і своїми історіями неприємних зустрічей із безсоромними людьми.

—  Не нападають, але.... Коли мені було 8 років і дорогою до школи на зупинці громадського транспорту отаке створіння показало мені свого... Я дуже злякалась, поїхала в зовсім іншу сторону, запізнилась в школу. Але головне, що я довго думала, що зі мною не так, раз дядечко показав це МЕНІ, розвернувшись до інших людей спиною. Від інших він сховався. Звичайно, що дорослим мені було соромно розповісти. Це відчуття страху пам'ятаю і зараз. Тому вважаю цих божевільних небезпечними. Вони можуть травмувати дітей, — поділилася Tania Melnyk.

—  Колись, ще зовсім молодою я мала таку зустріч, але не розгубилася. Схопила, що було під руками і кинулася за ним. Втікав, як від вогню, —  пригадала Oksana Zavadska.

—  В Гідропарку ходять психічнохворі. Жінка молода навіть кидала камінням в двох молодих мам з візками. Гналася за ними, а ті бігли від неї, щоб каменем не попало в дітей. Молодий хлопець ходить,  руками розмахує, не дивлячись, чи поруч хтось іде. Різко викидує руки в сторони і голосно скрикує. Вони оправляються прямо під кущами біля доріжок.Т епер отакі, теж хворі, але дітям, які побачать таке неподобство в парку, від того не легше. Дітям лячно, вони бояться такого, та й дорослим теж не додає приємності таке спостерігати. А що з ними робити, отакими людьми? — розповіла  Ольга Сидорук.

—  Це психічне захворювання. А згідно чинного законодавства, лікування у психіатричному відділенні можливе лише за згоди хворого. Поліція дійсно безсила. До моменту прояву агресії. І то складуть протокол, навіть завезуть в психлікарню. А він відмовиться від лікування, або грошей не має на лікування (а воно дороговартісне) і все... — підсумувала Ірина Чорна.