– Виїжджаючи у 18-денну відпустку, взяв із собою 5 книг… Робота, сім’я і волонтерство забирають стільки часу, що на улюблену справу – читання, не залишається ні хвилини. Тому на відпочинку книги входять у мене, як вода в суху землю. «Всмоктав» їх за 10 діб, – пише шоумен.
До переліку видань, які урізноманітнили відпочинок Сергія Притули увійшли: «Політика воїна» Роберта Каплана, «Думай як шпигун» Джона Брендона, «Жозе Моуріньйо. Приватна розмова» Роберта Бізлі, «Поштамт» Чарльза Буковскі, «Все те незриме світло» Ентоні Дорра.
Відомий ведучий не лише похизувався тим, що полюбляє читати, а й написав короткі відгуки на ці літературно-художні видання.
– Першим ділом «проковтнув» 2 книги, які мені подарував один товариш. «Політика воїна» - якщо ви читали книгу «Чому нації занепадають», то великого враження на вас ця книга не справить. Проте у ній є багато цікавої інформації в сенсі моделей управління державою, не пов’язаної з роботою Робінсона і Аджемоглу. Охоплено багато регіонів і зроблено аналітичні зрізи від древньогрецьких полісів до сьогодення. «Думай як шпигун» - посібник для «чайників», як правильно вибудовувати стратегію мислення у різних ситуаціях. Від побутових до критичних. Таку книгу варто читати, коли вам 18-20 років. В 37 ти просто читаєш про те, що застосовуєш у повсякденному житті. А… ну і автор – колишній співробітник ЦРУ. Відповідно вся книга просякнута духом незламності американської демократії. Такоє… хоча, в одному автор правий: США – наймогутніша країна у світі, відповідно їм начхати на бажання інших. Хто сильніший, той і встановлює правила. Це потрібно пам’ятати кожного разу, коли наші політики говорять про успішні перемовини з американськими партнерами. «Жозе Моуріньйо. Приватна розмова» – приклад того, як самозакоханий британський журналіст написав книгу про такого ж самозакоханого футбольного тренера. Моуріньйо – геніальний, питань нема, але те, як це подає автор, схоже на легеньке вилизування заду. Тим, хто цікавиться футболом книга буде цікавою. Хоча, фанам Андрія Шевченка пару моментів у книзі не сподобається. Автор доволі жорстко пройшовся по нашому кумиру і теперішньому тренеру Збірної України в контексті його переходу з Мілана в Челсі і його ККД в команді. І так 2-3-4 доби поспіль. Різниця тільки в тому, що у мене завжди на обрії майоріли перспективи, а у Чинаскі – «жизнь-бєзнадьога»! Цю книгу однозначно треба прочитати усім незалежно від віку. «Поштамт» Чарльза Буковскі – це моє улюблене. Купив, щоб заново перечитати. Генрі Чинаскі – це один з моїх найулюбленіших героїв. Читаючи оповідки про життя цього пияцуги, який живе у режимі «робота-пиятика-секс», я мимоволі згадував часи роботи на «Радіо Тернопіль 106.1 FM», коли паралельно я був «студентським деканом» Інституту Фінансів ТАНГу. Вечірній ефір розпочинався о 18:00, закінчувався о 24:00. Потім всю ніч ми з колегами по радіо чи з інститутськими друзями брали від життя по максимуму, і вже о 06:00 ранку я повертався у студію, щоб провести ранковий ефір з 06:30 ранку до 12:00 дня, після чого їхав у Тернопільську Академію Народного Господарства і з 13:00 до 17:00 фактично працював третім методистом у деканаті. Після чого збирав манатки і виїжджав на радіо, бо о 18:00 у мене знову ефір. «Все те незриме світло» Ентоні Дорра. Автор був мені досі невідомий. Книгу придбав за рекомендацією продавчині у книжковому магазині – і не пошкодував. Книгу «проковтнув» за добу! Неймовірна історія перехрестя доль сліпої французької дівчини і німецького вояка, який пройшов гітлер’югенд. Історія, яка охоплює період з 1934 по 1944 рік. Переклад твору – фантастичний! Авторам адаптації – низький уклін! Спойлерити не буду, але якщо у вас є бажання прочитати щось світле, добре, щось, що вселяє віру в людство – прочитайте цю книгу. Місцями на очі виступали сльози. Так, я достобіса чутливий
І от, коли я на 10-му дні відпустки «проковтнув» усе, що привіз із собою, я зрозумів, що «небо падає в Дунай», що далі відпустка буде нудною. І тут прилітає кум і привозить мені ще нечитане Винничука і Пратчетта! Дякую, кум! Ще 5-6 днів чтива гарантовано!
Там в кадр потрапила ще одна книга – «Біле Ікло» Джека Лондона. То з добірки малого, – ділиться Сергій Притула.
