Загалом під час протистоянь на Майдані Тернопілля втратило шістьох своїх синів, відданих патріотів, серед яких: Олександр Капінос, Устим Голоднюк, Назар Войтович, Василь Мойсей, Ігор Костенко і Тарас Слободян. Вони на віки у наших молитвах, пам’яті та історії.
А 20 лютого перестало битись серце Назара Войтовича, Устима Голоднюка, Ігоря Костенка та Василя Мойсея. Про них детальніше.
Войтович Назар Юрійович (2 червня 1996 – 20 лютого 2014). Назар був мешканцем с. Травневе на Тернопільщині. Вчився у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис і цікавився козаччиною.
19 лютого Назар мав віднести до автобуса, що їхав до Києва, речі для Майдану. Та замість цього хлопець поїхав на Майдан сам. Із оборони він взяв тільки каску. Пробув на Майдані близько 3 годин. Загинув на вул. Інститутській від снайперської кулі, що влучила в око. На момент загибелі Назар навіть не досягнув повноліття.
Нагороди: звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка (посмертно).
Голоднюк Устим Володимирович (12 серпня 1994 – 20 лютого 2014). Устим мешкав у Збаражі на Тернопільщині, був студентом Бережанського агротехнічного інституту. З дитинства захоплювався історією та мріяв захищати рідну країну. На Майдані був із листопада, був в охороні Майдану. Після нападу силовиків 30 листопада Устим був сильно побитий: на голові йому наклали 12 швів.
Хлопця легко можна було впізнати завдяки миротворчій ООН-івській касці. Він сам перефарбував її у блакитний колір миру та вважав своїм оберегом. Разом із тим, Устим настільки піклувався про людей, що просив своїх побратимів у найнебезпечніші моменти кричати НЕБО ПАДАЄ, аби не лякати інших.
«Рабів до раю не пускають», – останні слова хлопця в соцмережі…
Загинув на вул. Інститутській від пострілу снайпера в голову. Іменем Устима названа його 38-а сотня. Також він отримав звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка (посмертно).
Василь Михайлович Мойсей народився 22 березня 1992 року, родом із села Зубрець, Бучацького району. Приїхав на Майдан у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого на Інститутській вулиці у нього влучив снайпер. Помер у 17-й лікарні Києва від вогнепального поранення у грудну клітину Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини.
Його поховали у Луцьку, де він жив і навчався останні роки. Міська рада присвоїла Василю звання почесного жителя міста Луцьк (посмертно).
Нагороди: звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка (посмертно).
Костенко Ігор Ігорович (31 грудня 1991 – 20 лютого 2014). Жив у с. Зубрець на Тернопільщині. Був журналістом видання «Спортаналітика». Навчався на 5 курсі географічного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Окрім того, Ігор був активним редактором української «Вікіпедії».
Загинув під час протистояння на вул. Інститутській біля Жовтневого палацу. Ігор пішов уперед із щитом, однак у нього влучили дві снайперські кулі – одна пройшла вище серця, а інша влучила в голову. Коли тіло загиблого переносили, його ноги були настільки побиті “що їх можна було зав’язати на вузол”.
Нагороди: звання Герой України з удостоєнням ордена Золота Зірка (посмертно).
Вічна пам’ять Героям… Пам’ятаймо їхній неоціненний подвиг!
