Із радісними усмішками, проте трепетом у серці від 2-ї години ночі тернополяни чекали вояків, яких до цього часу російські окупанти більше 2-х років утримували в полоні. Довгоочікувана зустріч відбулася після 4-ї години ранку 30 грудня: жителі міста зі сльозами на очах обіймали бійців і дарували квіти визволеним хлопцям.

Як розповів колишній полонений Олексій Кодьман, попри омріяну зустріч з рідними та повернення до рідного дому, чоловік не може повністю почуватися щасливим через те, що інші військовослужбовці досі перебувають в утриманні окупантів.

— Мене не відпускає відчуття того, що ми не до кінця повернулися додому. Повністю щасливим відчую себе лише тоді, коли всі полонені українські бійці повернуться до рідного краю. Мені от довелося перебувати в полоні два роки і три місяці. Потрапив у полон, коли виконував бойове завдання – «прикривав» себе і побратимів. В перший час перебування нам ще дозволяли спілкуватися з рідними по телефону, та коли нас перевели в колонію, ми могли тільки час від часу отримувати листи з дому, — поділився пан Олексій, додавши, що поки не знає – залишитися вдома чи знову піти воювати, адже він ще не отямився від пережитого.

Олексій Кодьман розповів, що раніше йому доводилося служити неподалік Маріуполя, що на Донеччині. Коли потрапив у полон, то спочатку перебував у колишньому відділі СБУ Донецька, потім у Кременецькому полку, після чого його та інших бійців перевели у колонію в Макіївку.