Учора, 27 листопада, до ТНПУ завітала український мовознавець, професор Національного університету «Львівська політехніка», громадський діяч, член Політради ВО «Свобода» Ірина Фаріон, яка презентувала студентам і викладачам свої книги та вшанувала пам'ять вічного вчителя – Василя Німчука.

Під час зустрічі пані Ірина представила гостям три монографії: «Мовна норма: пошук істини», «Мовна норма: знищення, пошук, віднова», «Мовний портрет Івана Пулюя» та нове видання праці «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV–XVII століттях». Ірина Фаріон наголосила, що на написання цих книг письменницю надихнув її колишній вчитель, нині покійний український мовознавець Василь Німчук.

— Сьогодні  дуже сумний день, тому що вчора упокоївся мій вчитель, «атлант нашої мови» – Василь Німчук. Презентацію власних монографій я планувала задовго до такого важкого для нас дня – похорону Василя Васильовича. Сьогоднішній захід зініціювала моя одногрупниця, з завдяки  якій я сьогодні виступаю перед тернопільськими студентами. Цей захід дещо нагадує мені повернення у власні студентські роки, — поділилася Ірина Фаріон, додавши. — Задовго до відходу у вічність викладача я запланувала висвітлити визначену тему заходу, проте у зв’язку з сумними подіями сьогоднішня тема діалогу матиме назву «Semper tiro», що означає «Завжди учень». Найбільшою мірою можна почуватися ученицею тоді, коли втрачаєш вчителів. Тобто сьогодні є сенс говорити про смерть і безсмертя, про тлінність тіла і вічність духу, — поділилася Ірина Фаріон.

Ірина Дмитрівна додала, що Василь Васильович,який нещодавно помер, залишив українцям колосальну спадщину з історії мови. Тому сьогодні доволі актуальним буде посил до студентства, який звучатиме як «історична свідомість та історична пам'ять як абсолютна запорука майбутнього».

Письменниця також зауважила, що ті люди, які кажуть, що можна відсторонитися від історії, не розуміють головного – найпотужніша влада, це – влада минулого, яка насправді ніколи не минає.