Для кожного християнина процес збирання кошика — своєрідний ритуал і дуже відповідальна справа. У великодньому кошику повинен бути стандартний набір страв і продуктів, кожен з яких має символічне значення і нагадує нам про особливий нерозривний зв’язок людей із Сотворителем. Про це розповідає релігієзнавець Андрій Івашенко.
«Паска — це символ Воскресіння і Небесного Царства. Подекуди ще збереглася традиція святити солодкий хліб, спечений у формі великоднього баранчика. Він символ Агнця Божого — Ісуса Христа.
Яйця — особливий і цікавий компонент великоднього кошика. Яйце — це життя саме в собі. Непорушне спочатку — стає живим. Нагадує Воскресіння, чи не так? Саме тому яйце і є його символом.
На яйцях заздалегідь зображають малюнки (писанки) або замальовують їх в один колір (крашанки). Ми звикли фарбувати великодні крашанки усіма відомими нам кольорами, наносячи на них візерунки і картини, однак, за традицією, яйця на Великдень потрібно фарбувати червоним кольором, який символізує пролиту кров Ісуса Христа. Згідно з найпоширенішою легендою, в день повернення Ісуса Христа зі світу мертвих Марія Магдалина поспішила повідомити цю радісну новину імператорові Риму. Зустрівши його, вона простягнула йому куряче яйце з вигуком: «Христос Воскрес!», але той сказав, що він повірить цій звістці, якщо яєчна шкаралупа почервоніє. Після його слів яйце в руках Марії Магдалини стало кривавого кольору.
Сир і масло — молочні продукти, першотвори, які були в задумі Творця. Вони — символи жертовності Бога та його опіки над нами.
М’ясні страви — ковбаса та шинка — теж неодмінний складник великоднього кошика. Ще до Ісуса традицією Старозавітної Пасхи — свята виходу з єгипетської неволі — було споживати жертовне ягня. Ісус, пожертвувавши себе за нас і наші гріхи, сам стає жертовним ягням. Ми радіємо, що Христос Воскрес, бо також зможемо воскреснути через нього і споживаємо м’ясні страви на честь цього великого свята.
Українці в різних частинах країни вносять в стандартний набір свої корективи. При цьому в кожному регіоні свої традиції. У Західній Україні в кошик кладуть ще печеного півня (він сповістив про воскресіння Христа), корінь хрону (має нам нагадувати про гіркоту полону гріха; хрін — сильна рослина і має укріпити нас у боротьбі з гріхами), сіль (символізує повноту та достаток; їжа буде неповною без неї, недосконалою, тож сіль її доповнює та збагачує смак; недарма Ісус називав своїх учнів «сіллю землі»).
У центральних і північних областях заведено святити сало й пироги з капустою і лівером, у південних приморських — у кошиках часто трапляється риба. На сході — фрукти і свіжі овочі, пряники, торти.
Ставлять у кошик і свічку, що символізує Христа, який став світлом для світу.
Трапляються і зовсім незвичайні предмети в кошиках — хрестики, іконки, документи (наприклад, студенти кладуть залікові книжки, водії — права і техпаспорт), а також ножі, мовляв, треба освячене різати освяченим ножем. Все це — забобони, властиві невоцерковленим людям, і служителі церкви, побачивши такі предмети, повинні підказати прихожанину, що їх треба викласти з кошика. Але в міських храмах за великого скупчення народу на Великдень встежити за всіма, на жаль, неможливо.
Недоречно класти у кошик ті страви, які не згадуються в молитві на освячення. Солодощі, фрукти, соки, оливки, алкоголь у кошик класти не потрібно. Вони не мають символічного значення і не освятяться, тож краще залишити їх удома. Хоча страшного в цьому нічого немає. Зазвичай, так роблять далекі від церкви люди, які приходять раз на рік освятити паску і ковбаску. Не забудьте також покласти те, що збираєтеся пожертвувати церкві, — крашанки, паски, іншу їжу і гроші.
Важливо пам’ятати — нічого освяченого не викидають у смітник. Поділіться такими продуктами із ближніми, віддайте їх бідним».