Головний принцип — «право крові»:

Для отримання громадянства необхідно довести документальний та безперервний ланцюжок спорідненості між вами та вашим предком.

Історично це найчастіше стосується нащадків вихідців із Буковини та півдня (Румунія), Галичини (Польща або Австро-Угорщина) та Закарпаття (Угорщина чи Чехословаччина).

Проте жодна країна ЄС не видає громадянство на основі ДНК-тестів. Вони не мають юридичної сили і можуть слугувати лише як підказка для звуження географії архівного пошуку. Юридичною підставою є виключно офіційні папери: свідоцтва про народження, шлюб, смерть, старі паспорти чи архівні виписки.

Де і як шукати документи?

Домашні архіви, онлайн-бази (Ancestry, FamilySearch, MyHeritage), а також офіційні запити до державних РАЦСів, обласних чи церковних архівів.
Усі знайдені документи обов'язково потрібно перекласти та апостилювати.

Правила відрізняються залежно від держави:
Румунія: до 3 поколінь;
Польща: 2–3 покоління (важлива безперервність громадянства предка);
подібні програми (з різними умовами) діють у Словаччині, Угорщині, Болгарії, Іспанії, Ірландії, Словенії та інших країнах.

Найчастіше заявники отримують відмову або затягують процес через:
розбіжності в написанні прізвищ чи імен у різних документах;
відсутність свідоцтва про шлюб (що розриває юридичний ланцюжок);
плутанину зі старими та новими назвами населених пунктів;
факт натуралізації предка в іншій країні.