Про це йдеться у дописі спільноти "Мандрівка старим кордоном".
"Давня назва – Шюмьск. Свого часу Шумськ був одним з найбільших міст Погорини. 1199 р. населений пункт став центром удільного князівства Святослава Шумського. Після 1205 р. виникло Шумське князівство. Князь Святосвав Шумський 1223 р. загинув у битві з монголами. 1231 р. біля Шумська відбулася битва з угорським королем Андрієм, де угри потерпіли поразку. Перед битвою князь Данило Романович молився в міському храмі св. Симеона", - йдеться у дописі спільноти.
За угодою 1366 р. між Литвою і Польщею Шумськ передали Литві.
Приблизно тоді ж центр міста перемістився з урочища Соснина у район сучасного майдану Незалежності. Шумськ став одним із торгових центрів Волині.
Літописний Шумськ знаходився на південній околиці сучасного села Онишківці та на східній околиці нинішнього Шумська.
Населений пункт був оточений валами, до яких з півночі та сходу прилягав великий став.
Річку Вілію перетинали міст та гребля, нижче якої було два водяних млини. Населення займалося рільництвом, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами.
У 1513 р. Великий литовський князь видав грамоту на володіння Шумськом старості Крем’янецького замку Іванові Боговитину.
Після його смерті в 1527 р. сини і внуки поділили місто Шумськ із замком та Пігаси, розташовані на лівому березі Вілії.
1580 р. Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, унаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко.
Після Люблінської унії 1569 р. Шумськ увійшов до Речі Посполитої. У 17 ст. він переданий волинському воєводі М. Малинському, який заснував василіянський уніятський монастир. 1676 р. монастир переданий оо. Францисканцям.
У різні роки власниками Шумська були Радзивіли, Ромуальд Бистрий, ґрафиня Блудова.
1797 р. Шумськ став волосним центром Крем’янецького повіту Волинської губернії.
У 1861 р. в Шумську – 1642 жителі, серед яких було 195 ремісників.
1868 р. у містечку працювали цегельний, пивоварний, три шкіряних заводи, дві невеликі ткацькі фабрики, де виготовляли полотно. Найбільшим підприємством був винокурний завод.
1874 р. відкрита лікарня де працювали лікар і акушер. Функціонувала аптека.
"Наприкінці 19 століття було збудовано п’ятиповерховий млин “Маримон”. Євреї відкрили тоді суконну фабрику, слюсарну майстерню. 1871 р. створено однокласне народне училище, яке через 28 років перетворене на двокласне. У роки Першої світової війни Шумськ значно занепав", - наголошують дослідники.
Від листопада 1918 р. до літа 1919 р. містечко перебувало під владою Директорії УНР.
В Армії УНР 1918–1920 рр. воювали місцеві жителі: Володимир Анодій, Бомчук, П. Грицаюк, Василь Кухарський, Самолюк, Данило Семенюк та Микола Шишковський.
1921 р. в місті працювали два приватних водяних млини.
Збереглася низка документів про діяльність “Просвіти” у той час. Чимало для пожвавлення громадського життя українців зробили Семен Жук (уродженець с. Боложівка), Микола Красицький.
Від вересня 1939 р. Шумськ – під радянською владою, втратив статус міста; почали офіційно використовувати назву Шумське.
У липні 1942 нацисти розстріляли 2432 євреїв, у квітні 1943 р. – 23 українців. Багато жителів Шумська тоді поповнили ряди УПА.
В районі селища діяв загін червоних партизанів під орудою Антона Одухи.
У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь близько 75 осіб.
Радянська влада репресувала 28 родин.
