Лишайник — це єдине ціле, народжене з двох абсолютно різних організмів:
"Мікобіонт (Гриб), що виконує роль "будівельника" та "захисника". Його нитки формують міцний каркас лишайника, що, немов губка, поглинає життєдайну вологу та мінеральні солі з навколишнього середовища. Він захищає свого партнера від палючого сонця та висихання. Фотобіонт (Водорість або Ціанобактерія), це свого роду є "фабрикою" з виробництва їжі. Завдяки процесу фотосинтезу, він перетворює світлову енергію на органічні речовини, якими живляться обидва партнери. Цей тісний союз дозволяє лишайникам процвітати там, де інші форми життя здаються на голих каменях, у випалених місцевостях, витримуючи екстремальні температури та навіть високий рівень радіації. Їхня здатність до ангідробіозу просто вражає, саме після повного висихання вони можуть «оживати» за лічені хвилини після зволоження", - йдеться у дописі парку.
За своєю зовнішньою формою лишайники парку, як і всього світу, поділяються на три основні "життєві форми" :
Накипні (Кіркові): Ці лишайники — справжні мінімалісти. Вони щільно зростаються із субстратом (корою дерева чи скелею), формуючи тонку, непомітну кірку, яку неможливо відділити без руйнування.
Листуваті: Більш пластинчасті та відокремлені від основи. Їхнє тіло нагадує розетку або невеликий листок, прикріплений до субстрату лише в кількох точках.
Кущисті: Найбільш елегантні та розгалужені, схожі на мініатюрні кущики, нитки або бороду. Найвідоміший представник — Кладонія (оленячий мох).
"Лишайники першими з'являються на безплідних скелях, кам’янистих об’єктах, поступово руйнуючи каміння за допомогою органічних кислот і створюючи перші крихти ґрунту для майбутніх рослин. Особливе значення має їхня роль біоіндикаторів чистоти повітря. Вони надзвичайно чутливі до забруднення, особливо до оксидів сірки, і їхня присутність або відсутність є твердженням екологічного здоров'я території. Яскравий приклад — Лобарія легенеподібна (відома також як легеневий лишайник), яка є індикатором незайманих, чистих лісів", - повідомляють працівники парку.
Використовують лишайники у різних сферах – екологічній, медичній та промисловій.
Наприклад, Кладонія є основною зимовою їжею північних оленів, використання уснінової кислоти слугує потужним природним антибіотиком, а Дубовий лишайник є цінною сировиною для парфумерії, а в минулому з лишайників отримували природні барвники для фарбування тканин.
Однак їхня ціна — непоспішність. Лишайники ростуть вкрай повільно, іноді лише 1-2 мм на рік, але саме ця повільність дозволяє окремим видам доживати до сотень років, стаючи живими свідками історії Карпат.
Дослідження лишайникової флори НПП «Синевир», зокрема роботи Попової Л.П. (1999) та Ходотайцева О. (2022), засвідчили багатство цього мікросвіту.
На сьогодні на території парку налічується 225 видів лишайників, які представляють 45 родин та 110 родів. Це свідчить про високий рівень біорізноманіття та гармонійний стан екосистеми.
На жаль, навіть у заповідних куточках, деякі види потребують особливого захисту. 9 видів лишайників НПП «Синевир» вже занесено до Червоної книги України, що підкреслює їхню вразливість і необхідність збереження унікальних природних комплексів парку.
