Прощання розпочалося біля рідної домівки загиблого. Сумним живим коридором із квітами та сльозами люди зустрічали й проводжали свого земляка. Далі траурна хода вирушила до храму, де відбувся похоронний чин. У скорботній тиші село на колінах проводжало свого захисника до місця вічного спочинку. З усіма військовими почестями, під залпи салюту, Героя поховали на місцевому кладовищі.

"Ігор Нагірний – солдат, стрілець-помічник гранатометника, відданий військовій присязі, до останнього залишався вірним своєму народові та Україні. 17 серпня 2024 року в бою біля населеного пункту Макіївка на Луганщині він мужньо виконав свій військовий обов’язок і віддав найдорожче – власне життя. Понад рік рідні та побратими вірили й сподівалися, що він живий, адже вважався зниклим безвісти. Та сумна звістка прийшла після збігу ДНК, яка підтвердила найгірші побоювання", - повідомили у Бучацькій міській раді.

"Він був світлою і щирою людиною, добрим сім’янином та надійним воїном. Його подвиг – це приклад незламності й любові до Батьківщини", – відгукуються про героя односельці.

Ігор залишився у пам’яті всіх, хто його знав, не лише як воїн-захисник, а й як турботливий чоловік, люблячий батько та відданий син своєї землі. Побратими згадують його як мужнього та надійного товариша, на якого завжди можна було покластися у найважчі хвилини.
Вічна пам'ять Захиснику України – Ігорю Нагірному!