Відважна, сильна, невтомна — Ольга Миколаївна вже 55 років працює у швидкій допомозі. І не просто працює, а щодня виїжджає на виклики, рятує життя, підтримує пацієнтів у найважчі моменти.

"Свою кар'єру вона почала у неврологічній бригаді на підстанції №1 у Тернополі. А з 2014 року — працює у Баворівському пункті екстреної допомоги, обслуговуючи села разом із водієм. Каже, що важко, але справляється", - йдеться у дописі КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Тернопільської обласної ради.

Перший виклик Ольга Решнюк прийняла 22 вересня 1970 року — пацієнт із печінковою колікою. Тоді ще скляні шприци возили в колбах зі спиртом. «Після уколу викинула шприци, а потім як получила від старшої. Той випадок запам’ятала на все життя», — згадує з усмішкою.

Після училища в Підгайцях мала направлення на роботу в Крим, але батьки наполягли, щоб залишилася в Тернополі. Так і потрапила у швидку.

«Я маленька, 47 кг. Керівник каже: “А ту куди? Ляльками гратися?” І ось вже 55 років тими “ляльками” граюся», — сміється пані Ольга.

Найбільше реагує на дітей і стареньких.

«Коли бачу, що бабуся сама, без родичів, навіть води нема кому подати — серце розривається», — каже медикиня.

Роботи стало менше — спочатку через COVID-19, потім через війну. Люди стали свідомішими, звертаються до сімейних лікарів, не викликають швидку без нагальної потреби.

За ці роки — справжня революція: сучасне обладнання, постійне навчання, обмін досвідом.

«Я маю ще й економічну освіту, але жодного разу не хотіла змінити роботу. Люблю рух, допомагати людям і — рятувати життя», — підсумовує Ольга Миколаївна.

«В нашої Ольги Миколаївни є одна дуже важлива риса — вона завжди включається в роботу з головою, контролює всі процеси. Якщо треба — переїде на інший пункт і замінить колегу», — зазначає керівниця підстанції Ганна Пелешок.