Створила фільм команда інформаційного агентства «Терен».

2 вересня Любомиру Крупі мало б виповнитися 50. Але він — у Небесному воїнстві, тож фільм — світлий спомин і застанова для нас продовжувати справу Героя. Зал кінотеатру ледве вмістив велику кількість глядачів. Спогадами про Любомира поділився Володимир Болєщук.

«Любомир залишив вагомий слід у наших серцях. Нам бракує його порад, думок, щирості... 14 жовтня 2022 року ми разом із народним депутатом Іваном Чайківським приїхали в село Дворічна Харківської області, де несли службу воїни 105-ї бригади, серед яких був і Любомир. Привезли йому різну допомогу, а також —  нагороду Тернопільської обласної ради. Однак Любомир відмовився приймати. Пояснив, що це буде некоректно, адже не любив виділятися, залишаючись скромним і відданим. «Вручите мені її після перемоги», — сказав. На жаль, цього дня він не дочекався… Після офіційного підтвердження загибелі ми передали почесну відзнаку його дружині — як символ вдячності та вічної пам’яті про справжнього Героя. Любомир був правдивим патріотом, державотворцем, борцем за справедливість. Завжди залишався відвертим і безкомпромісним, відстоював правду. Його життя та боротьба є прикладом для наслідування», — наголосив перший заступник голови Тернопільської обласної ради.

Першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну Любомир став на захист України. Від березня 2023-го року його вважали безвісти зниклим, через рік Тернопільський міськрайонний суд на основі показів свідків визнав його загиблим.

«Надзвичайно боляче без Любомира… Але мусимо продовжувати його справу і продовжувати боротьбу, за яку Любомир віддав все, що мав. Оскільки війна триває, маємо бути готовими замінити полеглих. Любомир пішов, бо вірив, що на його місце стануть сильніші, відважніші. Він і його побратими тримали і тримають фронт для того, щоб ми готувалися. Ця війна не завершиться швидко — потрібно боротися, пам’ятати своїх Героїв, наслідувати їх», — з болем і надією звернулася до присутніх дружина Любомира Ірина.

В останньому бою з Любомиром був його побратим Юрій Трохименко.

«Любомир був для мене братом, другом і батьком. Він мав великий життєвий досвід, тож я прислухався до його порад і думок. Надійний, турботливий, спостережливий — вирізнявся серед інших побратимів. На Любомира можна було опертися та іти вперед», — із теплом розповів Юрій. 

Робота над фільмом тривала майже два місяці. Авторка сценарію —  журналістка Ольга Терещук. Окрім спогадів рідних, друзів та побратимів, у стрічці також є відео, які Любомир знімав на фронті для своєї родини.

«Хотілося показати Любомира не тільки як громадсько-політичного діяча, політика та військового, а передусім — як людину. В фільмі є особисті відео Любомира, адресовані коханій дружині, дітям і рідним, ці фронтові повідомлення сповнені тепла й любові», — зазначила Ольга Терещук.

Священники помолились за душу Любомира та всіх загиблих Героїв.