Важко прийняти цю втрату, адже пішов від нас не просто воїн, а людина з великим серцем і незламним духом.

Як повідомили у Тернопільській Єпархії ПЦУ, Віталій Михайлович став на захист Батьківщини у важкий час, коли кожен вибір означав життя або смерть. Він не злякався, не відступив. До останнього стояв за те, у що вірив: свободу, гідність і право України бути вільною.

Його серце не витримало тягаря війни — як і сотні інших сердець, що болять щодня за рідними, за друзями, за Україною.

«Немає слів, які могли б загоїти рани від втрати такого світлого і сильного духом воїна.Пам’ять про Віталія житиме в наших молитвах, серцях і на сторінках історії», — кажуть у Тернопільській єпархії ПЦУ. 

Молимось за упокій душі нашого земляка. Нехай Господь прийме його у Свої обійми, а нам дарує сили жити далі — заради тих, хто віддав найцінніше.