Масова депортація корінного населення Криму з півострова товарними вагонами відбулося 18-21 травня 1944 року за особистим наказом Сталіна. Прибуття ешелонів до віддалених кутків тодішнього срср завершилося 4 червня. Кримських татар звинувачували у, нібито, масовій співпраці з нацистською Німеччиною.

На даний момент не має абсолютно точних даних, скільки кримських татар було насильницькі вивезено з півострова, і скільки з них загинули під час, або у перші роки після депортації. За різними оцінками було вивезено від 190 до 425 тисяч кримських татар. З них у дорозі, або у перші роки після насильницького перевезення померли від 27% до 42%.

Кримські татари не хотіли миритися з насильницьким переселенням, і влаштовували зухвалі втечі. Одна з наймасовіших сталася у 1948 році. Тоді понад вісім тисяч кримських татар без дозволу залишили свої спецпоселення. Однак, практично усі утікачі були затримані та покарані.

«Було знищено половину цілого європейського народу. Сталіністи намагалися стерти будь-які згадки про кримськотатарський народ з історії. Сьогодні нащадки Сталіна вже заперечують право на існування українського народу. Новітня московська орда бомбить українські міста, вбиває дітей, ґвалтує жінок, десятки тисяч українців з окупованих територій насильно депортують в Московію.

Українці і кримські татари мають пам’ятати, що лише спільними зусиллями ми зможемо зупинити теперішню московську навалу. Мова йде саме про виживання наших націй. Ми приречені разом боротися з рашизмом», - йдеться у зверненні міського голови Тернополя Сергія Надала з приводу пам’ятної дати.

З 1994 року 18 травня відзначалось як День скорботи і пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу. Після окупацією росією Криму у 2014 році ця дата також стала і Днем боротьби за права кримськотатарського народу. У 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом та встановила День скорботи та пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу.