Різьблені дерев’яні двері до храму в селі Кобиловолоки, що на Тернопільщині, власноруч зробив архієпископ Тернопільсько-Теребовлянський Православної церкви України Павло. Про це повідомляє Суспільне.

Архієпископ Тернопільський і Теребовлянський (в миру — Петро Михайлович Кравчук) є настоятелем храму Воскресіння Христового в Кобиловолоках більше 10 років.

Працювати з деревом владика навчився від батька, який теж був священником.

Ганна Дарнапук прислуговує при церкві Воскресіння Христового старшою сестрицею. Вона доглядає за дверима, які зробив архієпископ:

«Витираємо пил, щоб були чисті, з цього боку, з іншого боку, щоб люди йшли до церкви, як Бог приказав. У нас були дуже старенькі двері і наш владика Павло зробив ці нові двері».

Із 2002 року в цій церкві співслужить отець-диякон Василь Олійник. За його словами, владика Павло має два покликання — служити Богові та працювати з деревом:

«І тато його також працював із деревом, і дідусь також працював. І воно, швидше за все, так передається з покоління в покоління. І це не тільки праця, це є дуже великий талант. Бачите самі, які гарні двері в нас в церкві зроблені. І також багато є виробів в інших церквах. Це переважно також і двері, і рамки на ікони. Також владика, як був молодший, то працював з бляхою і перекривав церкви, хрести робив на церкви», - зазначив Василь Олійник.

За його словами, творча ідея належить художнику та скульптору з Копичинців Сергію Хорощаку.

Деревину дуба на двері пожертвували місцеві жителі, каже архієпископ. А одна жінка з села заповіла на них свій пай:

«Вона померла. Вона свій пай офірувала якраз на двері», - поділився священник.

У нижній частині дверей вирізьблений краєвид села Кобиловолоки, розповів священнослужитель. Його він переносив з фотографії, яку з квадрокоптера зробив диякон Віталій Їжак:

«Дуже мав велике бажання щоб десь зафіксувати село, бо воно має прекрасну історію, досить таки багато людей знаних, поважних в нашому селі було. Тут є наша церква, їй більше як 130 років. Є будинок, де тепер знаходиться сільська рада, але той будинок так само має свою історію. Сюди приїжджав Степан Бандера, отут в цьому будинку він був. В іншому будинку було весілля, він тут на весіллі був. А чого він тут був? Бо його вуйко тут був священником, і він приїжджав в гості. Також тут є будинок художника, який колись розписував наш храм. Він старенький, але ще стоїть біля церкви», - зазначив священник.

Архієпископ каже, для виготовлення дверей використовували комп’ютерне програмування. Цим займався його товариш Руслан Стасишин.

«На зовнішній стороні дверей – це класика. Це Спаситель і Матір Божа. Спаситель символічно тримає ягня, як загублену душу, яку він знайшов. Коли нам вдалося все поєднати і закінчити, — то було задоволення. Спеціалізованої освіти для роботи з деревом я не маю, вчився цьому в батька, бо навчався в політехнічному за спеціалізацією автомобілі та автомобільне господарство», - поділився священник.

У 2002 році, за словами священнослужителя, коли він працював з деревом, – травмував палець на руці:

«Йду я гемблювати дощещку. І така думка: «Який я майстер! Всі без пальців, а я з пальцями». Я ще не встиг подумати, палець пролетів попри вухо. От, то так Бог показав, що ти дивись», - поділився священник.

«Душа відпочиває тут. Завжди, коли нам погано, звертаємося до Бога, йдемо сюди з надією на те, що життя наше покращиться, з надією на те, що нам допоможе молитва», — сказала жителька села Кобиловолоки Марія Шумигора.

«Я плакала з радості, то нема ніде таких дверей, як в нас в селі. Я, наприклад, зараз живу в Тернополі, але я приїжджаю сюди, до села заради нашої церкви. Ніде такої нема церкви, мені здається, як у нас в Кобиловолоках», — розповіла парафіянка храму Марія Репак.