Замість ІТ, на війні чоловікові довелося опанувати дві професії - снайпера і артилериста, пише 20 хвилин Тернопіль. 

"Шева" залишив свій магазин комп'ютерної техніки і пішов у військкомат. 

В АТО Шева служив в комендатурі швидкого реагування на посаді снайпера. А в артилерію потрапив, не знаючи нічого про неї. Тож почав опановувати новий напрямок.

"З такими навичками не народжуються, тому, звісно, перші тижні ми інтенсивно навчалися, багато часу проводили на полігонах, — каже військовий. — Снайперська гвинтівка і гаубиця — це дві різні речі, це зовсім різні напрямки, але я прийшов захищати Батьківщину і був готовий до усіх методів. Мої побратими-снайпери з АТО теж розкидані по різних підрозділах".

Його посада тепер — номер розрахунку на гаубиці “Три сімки”.

Підрозділ Шеви пройшов весь периметр бойових дій: північ, схід, південь. Розпочинали з оборони столиці ще на старому обладнанні. Потім прийшла допомога з-за кордону і команду переозброїли. Знову — навчання, а далі — Донецький напрямок. За час війни брали участь і в наступальних діях, і в обороні. 

"Захист Київщини — це було навчання в бою, — відзначає Шева. — Тоді ще не було такого чіткого злагодження між підрозділами, але мотивація зашкалювала, не думали про себе, лиш про те, щоб здобути перемогу. І так, без ротацій, — два роки. За інтенсивністю для підрозділу найважчим був Південь. Там зосереджувалися великі скупчення ворожої артилерії. Перекривали великі частини фронту, бували дуже близько до ворога, за ними полювали, а вони відпрацьовували цілі навіть в тилу ворога. Були втрати і в підрозділі, і в розрахунку. Це ж — війна. Ми живемо війною без відпочинку день в день в складі розрахунку виконуємо бойові завдання, робимо чорнову роботу, виконавці найнижчої ланки. Відпустки були, але ми розуміємо, що в той час більше роботи припадає на колектив. Треба і снаряди складати, і окопи копати, та так, щоб тебе не бачили, бо «пташки» літають зграями. От якби влада так працювала, то війна б уже скінчилася".

За добу випускали і по 180 снарядів.

"Але стріляємо не тільки ми, а й по нас, — уточнює Шева. — Переживали разом навіть тригодинні обстріли. Неподалік від нас, метрів за 15, падала авіабомба, нас присипало, поглушило. Ворожа артилерія, реактивна артилерія, авіація, бомби-каби, касетні боєприпаси — і це ще не повний перелік того, з чим прийшов ворог на нашу землю. Фосфор бачать тепер рідше, раніше часто феєрверки з ним хлопці спостерігали над лінією зіткнення у Донеччині. Натомість окупант застосовує так звані “запальнички”, що випалюють все довкола".

Результати роботи — ворожа техніка різного гатунку, в тому числі і артилерія, і тяжка вогнеметна система, і жива сила, усе накривають вогнем, каже, що і не перерахувати зараз.

Було, що за прихід цілу роту накрили і звідти вже ніхто не вийшов. 

Більшим досягненням виділяє вдосконалення армії, над яким працює з побратимами. Далі розповів про їхні унікальні розробки

"Крім виконання бойових завдань з колегою електриком продумуємо автоматизацію роботи в армії, — ділиться програміст. — У нас кожна людина має цінний досвід з цивільного життя, який переносить сюди. Наприклад, щоб не використовувати рацію, у нас є прописана спеціальна програма, і з будь-якого місця командир керує розрахунком, не прив’язуючись до радіозв'язку. Я програмую, це — моя робота, ще з одним волонтером ми переробили програму та розробили повну автоматизацію робочого місця. Це посилює безпеку. Шкода, що реалізував ідею лиш тепер. Роблю все в польових умовах: писати в бліндажі немає можливості і для вдосконалення системи потрібен час. Розробку вважаю спільною. Над нею працювала ціла команда. Поєднання талантів і навичок побратимів це — ідеальна вогнева позиція".