29 січня. Цей день в історії Тернопілля

Четвер, 29 січня 2015 10:14

29 січня 1856 року - в Тернополі в сім’ї колоністів з Австрії народився польський славіст, літературознавець, енциклопедист Александер Брюкнер. Найвизначніші праці: — «Нарис історії польської літератури», «Релігійна література в середньовічній Польщі», «Старовинна Литва, народи і боги», «Міколай Рей», «Історія російської літератури», «Польська міфологія» та ін. Помер А. Брюкнер 24 травня 1939 р. у м. Берліні.

29 січня 1918 року - невеликий український військовий загін, що складався переважно з молодих вояків, прийняв біля станції Крути бій з набагато більшим військом червоногвардійців на чолі М. Муравйовим, яке наступало на Київ. Бій тривав п’ять годин. Українські вояки мужньо відбивали атаки противника, поки в них не почали закінчуватись набої. Більшість з них були повністю оточені і загинули в нерівному бою. 36 юнаків були захоплені в полон, 29 з них пізніше були страчені.

Тоді, біля станції Крути пліч-о-пліч за свою державу бились і уродженці Наддніпрянщини, і Галичини. Завдяки тому, що вони завдали ворогу відчутних втрат, вступ червоногвардійців у Київ затримався.

Серед полеглих були січові стрільці з Львівщини – Євген Мельник, Василь Семець та Іван Кушнір. Євген Мельник походив з села Воля Якубова на Дрогобиччині і був двоюрідним братом провідника ОУН Андрія Мельника. Василь Семець народився в селі Шум’яч на Турківщині. З самої юності він цікавився політикою, був провідником драгомановського гуртка в Самборі, проводив просвітницьку роботу в селах Львівщини. В 1914 р. навіть поїхав до Києва, щоб взяти участь в організації шевченківської масової студентської демонстрації. Став членом київської організації Української Партії Соціалістів-Революціонерів, створював партійні організації на Київщині та Поділлі. Іван Кушнір, уродженець села Купновичі на Самбірщині, член Пласту. Йому було тільки 17 років. Його двоюрідному брату Михайлу Кушніру пощастило повернутись живим. Пізніше він написав спогади про своїх товаришів.

Відомі й інші галичани – учасники бою під Крутами. З них загинули в бою Андріїв, Микола Корпан, Микола Лизогуб, Мисан, Степан Юричко, Іван Антоняк, Яцків. Залишились живими Степан Магаляс, Михайло Курило, М. Гринник, Іван Заїка, Семен Лисогір, Федір Винник. Деякі з них народились на Івано-Франківщині та Тернопільщині, точне місце народження інших невідоме.

29 січня 1945 року – загинув офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир 94-ї гвардійської стрілецької дивізії (5-а ударна армія, 1-й Білоруський фронт), гвардії полковник, уродженець с.Великі Загайці Шумського району Григорій Шостацький.

29 січня 1949 року – у московській тюрмі помер видатний біохімік першої половини ХХ століття, уродженець Тернополя Яків Парнас. Відомий як визнаний учитель і керівник багатьох талановитих біохіміків. До війни 1939 року ним була створена потужна школа біохіміків у тогочасній Польщі. У Львові він організував Інститут медичної біохімії при Львівському університеті, створив завод хімпрепаратів. Переїхавши до Москви - став одним із зановників щойноствореної Академії медичних наук СРСР, організатором і першим директором Інституту біологічної і медичної хімії АМН СРСР. Парнас був визнаний першим у науковій ієрархії біохіміків СРСР. У 1948 році його арештували, звинувативши у шпигунстві на користь іншої держави…

29 січня 1948 року – МГБ заарештувало уродженця Тернополя, українського піаніста, композитора, диригента Василя Барвінського. Визначний представник української музичної культури XX століття. Провідний діяч Союзу українських професійних музик, почесний доктор Українського університету в Празі Його примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи». І рукописи були знищені. Потім було довге заслання на 10 років у мордовські табори. Після повернення із заслання усі свої сили зосередив на відновленні з пам'яті творів, рукописи яких були знищені під час його арешту (над цим працював до самої смерті). Похований у Львові на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці.

29 січня 1980 року – помер релігійний діяч, ієромонах, уродженець Збаража Гліб – Григорій Кінах. У 1946 році він очолив Головну управу оо. Василіян у Римі. Згодом - служив в Аргентині. Після повернення до Риму – духівник Української папської колегії св. Йосафата, духівник і сповідник дому Головної управи Василіян. Канонічний візитатор василіянських станиць у Аргентині, Бразилії, Канаді та США. Упорядкував збірку української духовної поезії: «Великодні дзвони», «Різдвяна містерія» (обидві 1968), «Достойно єсть...» (1971). Від 1923 – редактор «Записок Чину святого Василія Великого», де вмістив низку власних публікацій; укладав покажчики до численних василіанських видань, вів бібліографію творів сучасних василіянських письменників.

29 січня 1992 року – в Аргентині помер громадський діяч, диригент хорів й оркестрів, уродженець Бучаччини Василь Василик. Створив 2 оркестри духових інструментів, світські й церковні хори у Сороках, Ліщинцях, Базари, Бурдяківцях і Бучачі. Гармонізатор цековного та народного співу. Скомпонував пісні на честь Божої Матері «Цариця Скитальців» та на честь ув'язненого тоді митрополита Йосипа Сліпого «Серед вічних снігів». Написав спомини, які опубліковано у мемуарному збірнику «Бучач і Бучаччина».