Тернополянин розповідає, що в ясну погоду 62-метрову вежу-шпиль було видно аж з села Озерна, що знаходиться на відстані майже 30-ти кілометрів від обласного центру.

Парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі – римо-католицький парафіяльний храм у Тернополі, що існував із 1908 до 1954 року в центральній частині міста (дані з "Вікіпедії").

У 1949 році акт обстеження визнавав, що костел в аварійному стані. Потрібен був металевий каркас для вежі і шпиля.

Але справжня причина "аварійного стану" крилася у тому, що собор стояв у самому центрі міста, на очах у більшовицьких можновладців, для котрих це була не святиня, а просто "культова споруда".

У доповідній записці уповноваженим Ради у справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР та УРСР зазначалося: "За генеральним планом відбудови і реконструкції міста Тернополя, затвердженим Радою Міністрів УРСР, вказаний костел підлягає знесенню, і на місці костела повинен бути центральний міський парк". Вирок було підписано. Виконання дещо затягнулося.

Спочатку зняли вежу, хоч і довго не вдавалося цього зробити. А 1954 року в місті кілька днів лунали вибухи – підривали парафіяльний костел.

У 1959 році до річниці жовтневого перевороту на цьому місці відкрили універмаг. Багато що із внутрішнього оздоблення костелу вивезли до Польщі. А частина горельєфів хресної дороги та скульптура Мадонни збереглись у Середній церкві.

До слова, споруджувався Парафіяльний костел за проектом відомого львівського архітектора професора Теодора Мар'яна Тальовського. Поряд з костелом, у будинку № 1 на вулиці Руській, діяв римо-католицький парафіяльний уряд.

9 вересня на бульварі Тараса Шевченка (напроти ЦУМу) встановили макет парафіяльного костелу Матері Божої Неустанної Помочі. Він є точною копією того, що стояв на місці Універмагу 62 роки тому, лише у сотню разів менший.