З Донбасу Григорій Братанич з дружиною приїхав ще літом минулого року. Добюрі люди допомогли йому із житлом – він оселився в одному з номерів місцевого готелю, який власниця надала безкоштовно. Знайшлася і для досвідченого психіатра з 28-річним стажем і в районній поліклініці. Згодом колеги рекомендували його на посаду головного лікаря Кременецького спеціалізованого санаторію для дітей, де його знають як мудрого організатора та компетентного лікаря.

Співробітники санаторію лише з теплими словами говорять про свого наставника. Кажуть, що з його приходом тут почалися справжні зміни, саме пан Григорій зумів вдихнути у колись занедбаний санаторій для дітей нове життя. У планах головного лікаря – капітальний ремонт приміщення, сподівається, що місцева та районна влада знайде кошти, аби допомогти реалізувати задумане, адже діти, говорить він, це наше майбутнє, а про майбутнє потрібно дбати вже сьогодні.

Із болем Григорій Братанич згадує ті неспокійні безсонні ночі, коли з-за вікна долинали лише звуки мін та снарядів. Сьогодні на Тернопіллі він потроху забуває про те жахіття війни, яке довелось пропустити через себе. Зараз лікар-психіатр почав жити по-новому, він насолоджується дитячим сміхом та пташиним співом, дякує Богу, що допоміг йому та молиться про мир, адже таки хоче повернутися на рідну Луганщину… та тільки тоді, коли бойові дії залишаться в минулому.