У полон мешканець Копиченець потрапив у 2015-му, а до того — до останнього захищав Донецький аеропорт. 13 січня впала диспетчерська вежа терміналу. На наступний день 20 добровольців, серед них і Ярослав, поїхали на допомогу військовим, які залишилися боронити летовище. Впродовж тижня там велися запеклі бої, а 20 січня сепаратисти підірвали термінал.

— Тоді ми кого могли витягнули. Зв’язку з нашим командуванням не було. До нас пробувала прорватися одна машина, але вона не туди заїхала, її підірвали сепаратисти. Старшина вранці прийняв рішення піти до сепаратистів і домовитися про “зелений коридор”, – каже Ярослав.

Після того бою з 60 чоловіків, які боронили Донецький аеропорт, живими залишилося 16. Серед них був і Ярослав, якого разом з іншими військовими взяли в полон.

З дня, коли Ярослав повернувся з полону додому минуло 4 роки. Та він зізнається, що жорстокість сепаратистів, допити, глузування тощо закарбувались у його пам’яті на все життя.

— У всіх, хто приїжджає лишається ПТСР, тобто спогади. Коли трапляється якась побутова подія, звук і воно вертає тебе в той стан. Воно буде все життя, – говорить кіборг.

Детальніше — у сюжеті «Т1»: