Один раз спробувавши оформити прикрасу мікровишивкою, пані Тетяні настільки полюбилась ця непроста техніка вишивання, що жінка не змогла від неї відмовитися. З кожним днем з-під рук умілиці виходили нові й нові вишиті прикраси – кулони, персні, брошки, сережки та інші.

Як розповідає майстриня, вишивання в цій техніці відрізняється від звичайного насамперед більшою складністю.

—  Погоджуся з деякими майстрами, що мікровишивання – дещо копітке заняття, адже стібки вишивки дуже малі. Навіть коли я вперше взяла до рук виріб, оздоблений за допомогою цієї техніки, то спочатку подумала, що на прикрасі – малюнок. Настільки дрібне, наче кольорові крапочки з ниток, виглядає шиття. Роботи вишиваю напівхрестиком, хрестиком, використовуючи тонку голку і спеціальну дрібну канву. Для виготовлення таких мініатюрних робіт використовую лупу, аби бачити дрібні деталі та не напартачити під час роботи. Освітлення під час заняття також повинне бути дуже добре. Вишиваю за готовими схемами для вишивки хрестиком. Мої роботи прикрашають як мініатюрні квіти – троянди, фіалки, ромашки, так і різноманітні орнаменти, які підбираю індивідуально. Часто клієнти самі замовляють, чим саме оздобити їхню прикрасу, —  поділилася Тетяна Скакун.

Пані Тетяна додала, що вишиває переважно увечері, коли повертається з роботи. На один виріб витрачає близько 6-7 годин, або три вечори. Заняття жінці – до душі, тому майстриня віддає улюбленій справі багато творчої енергії.

Жінка наголосила, що сьогодні мікровишивка популярна на Тернопіллі. Тому вироби у пані Тетяни замовляють доволі часто. Як зізнається умілиця, інколи навіть собі не встигає зробити вишивану прикрасу, адже потрібно братися за нове замовлення.