Батьки хлопчика досі не можуть змиритися зі страшним горем, що спіткало їхню сім’ю. Хлопчик був єдиною дитиною, якій би стільки жити… Та, не судилося. Тепер рідні обіцяють покарати медиків, яких звинувачують у встановленні неправильного діагнозу, якому послідувало таке ж неправильне лікування.

За словами матері хлопчика, Надії Качури, недуга вперше дала про себе чути 1-го червня. А вже 5-го числа дитини не стало, пише тижневик «Номер Один».

– У п’ятницю, 1 червня, я забрала сина із садочка. Після того ми ще погуляли на вулиці. Близько шостої-сьомої вечора в Артема піднялась температура. Через те, що мав трішки нежить, подумала, що підхопив звичайний вірус. Тому лікувала нежить та збивала температуру. Та вночі температуру збити не вдавалося, викликала «швидку». Лікарі оглянули дитину, збили температуру звичайними препаратами. Здається, анальгіном. Температура впала. Медики сказали мені, що це звичайний вірус, мовляв, підхопив у садочку, – розповідає Надія Качура.

Наступного дня у хлопчика теж підскочила температура – піднімалася два-три рази на день і сягала більше 39 градусів. Та коли збивали температуру, то малеча бігала та гралася надворі. Тієї ж ночі вона знову підскочила, тоді вдруге викликали «швидку», лікарі якої запевнили, що все це вірус, який може і до п’яти днів давати такі симптоми. Порадили пити багато води, лікувати дитину тим, чим й лікує і чекати покращення стану. Але цього не сталося. Наступної ночі історія повтрилася.

— Увечері він якось ослаб, лежав. Близько дванадцятої-першої ночі піднялася температура. Я дала йому жарознижуючі у таблетках і він їх вирвав. Пройшла година, температура трималася і я дала йому ліки в сиропі. Він їх також вирвав. Та якби це було отруєння, то він би блював їжею, він же рвав ліками. Однак усі попередні дні Артем нормально харчувався. В ту ніч ми знову викликали «швидку». Лікарі оглянули і сказали, що в дитини ангіна. Нічого особливого з медикаментів не виписали та й поїхали. Правда, ввели укол від температури. Знов помацали животика, відхилень не знайшли. Сказали, що від такого вірусу може бути навіть і блювання. Та й поїхали, – пригадує жінка.

Наступного дня вранці Артем вирвав від звичайної води. Їсти хлопчик уже не міг. Мама каже, що тоді він вирвав жовчю, після чого знову була «швидка» і після огляду медики сказали, що в нього гнійна ангіна, що може викликати блювання. За словами жінки, попри все лікарі не пропонували їй везти дитину до лікарні. Говорили, що можна забрати малечу в медзаклад, але його лікуватимуть так само, як і пані Надія вдома. Лікарі знову вкололи хлопчику укол, у складі якого був димедрол.

– Артем був трохи сонний. Я думала, що це від дії уколу. Лікарі говорили, що це нормально. Казали, що син поспить трохи, а далі можна навіть його погодувати. Я за той час, поки він спав, побігла в аптеку, купила антибіотики. Та на голодний шлунок їх же пити не можна. Тому намагалася його погодувати. Однак син за якийсь час усе вирвав. Та лікарі сказали, що це нормально … Більше їсти він не хотів, став дуже млявим, очі – напівсонні. У той день я ходила до нашої дільничної лікарки. Вона, як виявилось, пішла у відпустку. Тому зайшла до іншої, щоби повідомити їй та отримати пораду. Розповіла, що викликала «швидку», описала стан дитини. Ще запитала, які можна пити ліки від гарячки та блювання. Вона виписала якісь свічки і порадила пити ті антибіотики, які нам виписали медики зі «швидкої». Говорила, якщо за два-три дні краще не стане, то слід їхати в лікарню.

Та хлопчику стало гірше вже у той день. Їсти він не міг. Тому жінка зібралася везти сина до лікарні негайно. Медики, які приїхали на виклик, намагалися оглянути дитину, але мама не стала чекати і наполягала їхати негайно. У лікарні жінці повідомили, що у хлопчика ангіни немає.

– Сказали, що горло чисте. Під час цієї розмови була присутня лікарка «швидкої», яка говорила мені, що в сина ангіна. Єдине, що вона на це відповіла, так це «Ой»… Хоча ще вранці говорила про гнійну ангіну, а о 17:00 – вже «Ой».

Після огляду хлопчика поклали до лікарні в інфекційне відділення. Призначили капельниці. Ліки, які сказали купити, здалися пані Надії дивними, адже такими препаратами прийнято лікувати шлункові захворювання, хоч вона й сказала, що впродовж останніх трьох днів син не блював та не поносив, їв звичайну їжу. Коли приїздила «швидка», окрім нарікань на високу температуру, хлопчик говорив лікарям, що у нього дуже болить голова. Та лікарі не надавали цьому великого значення, мовляв, при такій високій температурі – це нормально.

–… Запитувала лікарів, як вони збираються лікувати дитину від отруєння, якщо вони навіть не впевнені у цьому діагнозі, коли братимуть бодай аналіз крові. Мені сказали, що все завтра. Згодом принесли посудини для аналізу калу і сечі. Я запитувала: «Якщо він не піде в туалет, то як ви знатимете результат?» Мені відповіли: «Так і буде. Коли сходить – тоді й принесете».

Поки лікарі відтягували все на завтра, дитина втрачала дорогоцінний час. Щоби зупинити блювання, медики вирішили вколоти хлопчику «Церукал».

– При менінгіті цей препарат заборонено колоти. Хоча на той момент ніхто не знав, що в Артема менінгіт. Так-от після того капання й уколу, близько десятої вечора, сину стало значно гірше. Він кликав мене і намацував руками, бо перестав бачити. Потім у нього вискочив катетер, я взяла дитину на руки (це було десь пів на дванадцяту ночі) і розбудила лікарів. Сказала, що зірвався катетер, але у хлопчика щось не так з очима. Вони мовчки його оглянули, ввели якийсь антибіотик, ще здається, якийсь гормон і сказали, що дитина в дуже важкому стані, треба везти в реанімацію…
До медиків з реанімації у жінки немає жодних претензій. Каже, що вони робили все, що могли.

– Серед ночі підняли усіх лікарів з дому… Та в інфекційному відділенні елементарно не могли взяти аналіз крові. Лікували дитину від отруєння, хоча я говорила, що спочатку він нормально їв. Уявіть, приїздило чотири «швидких»: одні сказали, що інфекція, інші – що ангіна…

Там, у реанімації, почалася справжня боротьба за життя хлопчика. Приїхали головний невролог області та доцент. Дитину від матері забрали, підключили апарати… Дитину рятували майже добу. Та життя не зберегли. У вівторок, 5 червня, о восьмій вечора констатували смерть Артемка. За словами пані Надії, ніхто з лікарів інфекційного відділення навіть не попросив вибачення у неї.

– Моя свекруха чекала біля моргу, коли приїхав джип із лікарями, в тому числі й тими, що оглядали Артема. Розтин проводили за зачиненими дверима. По закінченню свекруха підходила і запитувала в одного з лікарів, у чому ж точно причина смерті. Він почав кричати: «Ви шукаєте винних чи що? Винні всі». Цей лікар дав їй візитку і сказав, що всі аналізи вони взяли і через шість днів будуть більш точні результати. Та свекруха продовжувала допитувати. Тоді лікар вирвав із рук візитку, кинув на землю, виштовхав свекруху на коридор і все. Не знаю, що вони ще знайшли чи не знайшли. Та попередньо нам написали, що в Артема був бактеріальний менінгіт, – розповідає мати хлопчика.

Зараз медики намагаються всіляко відвести від себе вину, мовляв, і таке трапляється. Некомпетентність лікарів «швидкої» пояснюють тим, що вони не педіатри і так далі. І хоч рідні слабо вірять в те, що хтось відповідатиме за життя Артемка, яке так і не вдалося вберегти, обіцяють не залишити цю справу як є, оббивати усі пороги і інстанції, аби покарати винних. Хоч дитину вже й не повернути…