Нажаль у цьому нещодавно переконалася Тетяна Василець. Пані Тетяна побачила, як з вагону винесли непритомну жінку у військовій формі та просто залишили її посеред перону. Інцидент трапився на станції Підволочиськ.
«30.07.2016. Поїзд №111 Львів-Харків. На станції Підволочиськ (десь через годину після Тернополя) поїзд зупиняється, провідники піднімають червоні прапорці. Щось сталось. У сусідньому вагоні комусь стало зле. Я саме стояла у тамбурі і стала свідком. Знепритомніла жінка у військовій формі. Ще на пероні у Тернополі я запримітила, як багато військових сідало до сусіднього вагону. Серед них була і ця білявка, років 35+.
Зараз її несли по коридору вагона, тамбур, потім витягнули на перон. Там поклали на простирадло і подушку. Її обличчя набрякло, покрилося червоними плямами, хтось сказав, що у неї судома й якийсь чоловік підняв її ноги. Вона не реагувала.
Підволочиськ, до слова, райцентр. І, на станції райцентру немає медпункту(!!!) - «А що ви хочете, у нас маленька станція, у нас нема медсестри!» - відказала чергова по вокзалу. Ба більше, навіть у провідників немає аптечки! – «А ми не маємо права нічого їм давати» - відповів провідник мого вагону на запитання, як вони мають діяти у таких ситуаціях? Хіба що, якщо ви палець поріжете, то, може, забинтують. Ні, згодна, ніхто вас не змушує давати ліки. Але, блін, ну хоча б нашатирний спирт має у вас буть?! Я вже мовчу про наявність елементарних знань першої медичної допомоги.
Люди скупчилися біля жінки і ніхто не знав, що робити. То повертали її на лівий бік, хтось закричав там серце, перевернули на правий бік. Єдиний хто у цій ситуації зміг зорієнтувати людей - іноземець, який сказав, що він лікар, що треба змочити водою рушника і на голову, питав, що вона вживала у дорозі, що треба викликати «швидку»... Та приїхала хвилин через 10-15. І ми вже від’їжджали під ґвалт лікарки «швидкої»: «люди, ви здуріли, хто її витягнув із вагону? ви отак викинули людину на перон?!...»
Мабуть, ми здуріли, бо як сказала провідниця "А что вы хотите, позакрывали медпункты на станциях. Ничего же нету! Экономия!» Люди, ви готові так економити? Невже з тих майже 1000 грн, що кожного місяця з мене знімають податків, не можна взяти гроші на забезпечення елементарних заходів меддопомоги? Я не готова так економити.
Я б хотіла мати хоч якусь надію, що у разі чогось подібного, я таки житиму. А поки, учорашня ситуація засвідчила протилежне. Уявила себе на місці тієї жінки і мені стало страшно через наших байдужих працівників Укрзалізниці (і ця байдужість у всьому), через наше незнання, як надавати першу медичну допомогу... Бо блін, 17-річний кореєць і той знає, що людину у таких випадках, хоча б не можна рухати...
Маю надію, що з жінкою все добре», - пише у соцмережі пані Тетяна.
