Марічка навчається у Тернопільській  загальноосвітній школі №16 імені Володимира Левицького. Більшість шкільних наук вона сприймає лише на слух. У дівчинки феноменальна пам’ять, та успіхів у школі вона досягла ще й завдяки чуйній Мирославі Петрівні Киналь. Коли у класі з’явилась особлива учениця, вчителька лише за тиждень вивчила шрифт Брайля.

У Мирослави Киналь – 32 роки педагогічного досвіду. Та з такою особливою ученицею вона працює вперше.

«У Тернополі немає спеціалізованих шкіл для незрячих. Освіту вона могла б здобувати лише у Березовиці і лише з п’ятого класу. Але мама не захотіла обмежувати Марічку, тому й вирішила віддати дочку у нашу школу, – продовжує вчителька. – Якщо чесно, то коли завуч сказала, що у моєму класі буде незряча дівчинка – я злякалась. Не знала, що робитиму з такою дитиною. Але у страху лише великі очі. Тому переборовши його, сама сіла за науку та під чітким керівництвом мами Марічки за тиждень вивчила шрифт Брайля».

Дівчинка ходить на всі заняття разом з іншими дітьми та займається дві години після уроків. Робота в колективі допомагає школярці швидше засвоїти матеріал.

«Марічка дуже добре сприймає інформацію на слух. Пам’ять у неї ідеальна, – каже пані Киналь. – У дівчинки хороше внутрішнє відчуття простору, адже природа компенсує відсутність зору іншими чуттями, які працюють гостріше».

Марічка також задоволена своєю вчителькою.

«Мені моя вчителька дуже подобається, – розповідає Марічка Галайда. – Ми з Мирославою Петрівною читаємо багато цікавих історій. Найбільше люблю «Природу». Наприклад, нещодавно дізналась, що Земля складається з кількох оболонок».

Однокласники теж дбають, щоб незрячій учениці було комфортно. Особливо переймаються, щоб у Марічки завжди був твердий папір для письма. Коли у них закінчується зошит – відривають обкладинку і віддають однокласниці – бо спеціальний папір для незрячих важко роздобути.