7 грудня 1888 року – в с.Поручин Бережанського району народився український поет, прозаїк, журналіст, редактор, композитор, художник. Левко Лепкий.
З початком Першої світової війни стає одним із перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців, творив стрілецькі пісні й інші художні твори. Автор низки пам'ятників на могилах січових стрільців.
З початком Другої світової війни виїхав до Кракова, а відтак - до США.
Найбільше відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема, «Гей, видно село», «Бо війна війною», «Колись, дівчино мила», мелодією до знаменитих «Журавлів» його старшого брата Богдана Лепкого.
Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема, твори стрілецького та міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі «Лев Лепкий. Твори».
7 грудня 1910 року – в с.Біла Чортківського району народився український оперний співак (баритон), композитор, громадський діяч, член ОУН Болехівський-Боян Петро (справжнє прізвище – Болехівський).
Організовував хори, оркестри на Чортківщині. 1939 року дебютував на сцені міланського театру «Ла Скала» (Італія). Повернувшись на Батьківщину, продовжував підпільну діяльність в ОУН. У травні 1943 в Тернополі заарештований гестапо, згодом вивезений до концтабору Аушвіц (Німеччина).
У 1946-948 вдосконалював вокальну майстерність у Мюнхенській консерваторії у О.Руснака, стажувався в Мілані; соліст опери в Мюнхені. У 1955 переїхав до США (м. Ґлендейл), де відкрив студію навчання співу, виступав з концертами.
7 грудня 1917 року – після приходу австро-німецьких військ було ліквідовано Тернопільську губернію. В краї відновила діяльність австрійська адміністрація. Збаразький і Скалатський повіти, які російська армія втримала, до лютого 1918 були в підпорядкуванні волинського губернатора. В Кременецькому повіті під час війни адміністративно-територіальних змін не було, тільки восени 1917 його західну частину окупували німецькі війська.
7 грудня 2001 року – створено українсько-польський вищий навчальний заклад «Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій» (ТІСІТ). Ініціаторами створення інституту були ряд українських та польських вчених, в тому числі ректор - Бакушевич Ярослав Михайлович, директор «Бізнес-інкубатора Тернопільщини»[1], проректор - Бакушевич Іванна Всеволодівна, ректор Жешівської вищої школи бізнесу - Кшиштоф Кашуба, проф. Андрушків Богдан Миколайович (обраний Президентом ТІСІТ) та інші юридичні та фізичні особи.
7 грудня 2008 року – освячено дерев'яний храм Тернополя - церкву Зарваницької Божої Матері (УГКЦ) в Строму парку Тернополя. Це перший дерев'яний храм з того часу, коли в нашому місті ще існувала дерев'яна церква у 1600-1601 роках. Саме тоді перебудували в камені храм Різдва Христового або ж «Серединну» церкву в історичному центрі міста.
Сучасний храм постав завдяки фундації родини Шинке, мецената Володимира Шинке.
Церкву збудували за проектом тернопільського архітектора Михайла Нетриб'яка. При будівництві використовували карпатську смереку. Роботи виконали майстри із гуцульського с.Микуличин. У церкві є дві старовинні ікони - Серця Христового та Богородиці, а також хрест ХІХ століття, які храму подарували місцеві парафіяни.
7 грудня 2013 року - міський голова Тернополя відмінив святковий концерт та святкування Дня місцевого самоврядування, у зв’язку з подіями, які відбувалися в Україні, а також підписав розпорядження згідно якого керівники комунальних підприємств, установ та закладів зобов’язані вивісити на будівлях Державний Прапор України та прапор Ради Європи.
