Зараз у нашому місті його називають «вічним депутатом», адже вже не одну каденцію просидів у виборчому кріслі Тернопільської міської ради, уміло маскуючись та перефарбовуючись під потрібні політсили.

Перші політичні зв’язки тернопільський «ділок» налагодив ще за комуністів, коли працював в Тернопільському облвиконкомі. Та й взагалі уся діяльність Ландяка до 90 років була пов’язана з комуністами та марксистко-ленінською ідеологією.

У 1978 році комсомольцем закінчив Подільську середню школу. З 1978 по 1982 року навчався на економічному факультеті Львівського торгово-економічного інституту. Там його і записали до комуни. Комуністом Петро Дмитрович був ярим, активно пропагував слово Леніна у маси, виконував усі законні і незаконні догми радянської ідеології, за що одразу після випуску з інституту отримав, як для недосвідченого студента жирненьку посаду старшого бухгалтера Тернопільської облспоживспілки.  Хоча б яким добрим комуністом Ландяк не був, армійська служба його не оминула.

До 1984 року служив в рядах радянської армії. А одразу після армії (знову все ж таки завдяки доброму знанню комуністичної ідеології) юний активіст отримав ще більш дохіднішу роботу. В червні 1984 року продовжив трудову діяльність на посаді ревізора КРУ Тернопільської облспоживспілки, де згодом працював на посадах старшого ревізора, начальника відділу.

Однак це не усі обставини біографії теперішнього політика. Дивним є той факт, що в січні 1989 року був переведений на роботу в головне планово-економічне управління Тернопільського облвиконкому, де працював ведучим спеціалістом, до червня 1992 року. Зв’язки з попередньої роботи в облспоживспілці та друзі-комуністи в облвиконкомі допомогли успішно захапати під себе,а потім «приватизувати» кооперативний магазин «Універсам». І вже 1993 році Ландяк став директором і тернопільським божком посткомуністичної комерції.  

Хоча «ділок» повірив у дива комерції, від комуністичної ідеології  відходити йому не хотілося. А точніше йому зовсім не хотілося віддалятися від місцевого «корита». Тому після кількарічної перерви Ландяк успішно балотувався в депутати до Тернопільської міської ради у 1998 році. А покровителів шукав постійно і змінював їх як шкарпетки. Усе для того, щоб втриматися депутатом і лобіювати свої бізнес-інтереси. В свій час його можна було помітити біля керманичів Української народної партії, партії «Наша Україна», партії «Громадянська позиція» на піку їх популярності. Все це дозволило пану Ландяку бути беззмінним депутатом Тернопільської міської ради з 1998 року і аж до сих пір.

І ось тепер Петро Дмитрович шукає нову можливість у іншій політичній партії аби продовжити своє перебування у міськраді. Таке відчуття, що депутат-перекиданець для своєї вигоди навіть з розпростертими руками вітав терористів з ЛНР та ДНР, якби вони мали свою партію і були б дуже популярні. А можливо Петро Дмитрович чекає другого пришестя москалів?

Сподіваємося, що українська свідомість у тернополянина більш сильніша, а ніж власні наживні інтереси!