Про те, хто «змусив» Романа йти в політику, про війну за гуртожитки та недалеке майбутнє округу далі в ексклюзивному інтерв’ю:
- Романе, скажіть, чим займались, або ж продовжуєте займатись поза депутатською діяльністю?
- Уже два роки і до сьогодні працюю в Тернопільській районній державній адміністрації, начальником відділу інфраструктури. Опікуюсь транспортом, житлово-комунальним господарством та туризмом.
- Знаю, що ви окрім роботи чиновником, не мало часу приділяли й громадській діяльності. Серед іншого, допомагали владнати скандальну ситуацію навколо гуртожитків в Тернополі. Так?
- Так, дійсно, довелось трохи повоювати. Сталось так, що разом із приватизацією одного місцевого будівельного підприємства, у приватні руки перейшли і гуртожитки зі всіма жителями. А це 5 гуртожитків за адресами вул…Макаренка 6 та7, Яремчука 37 та 39, Фабрична, 2. Тоді додатковими актами будинки було введено у статутний фонд будівельної компанії, а отже люди замість того, щоб приватизувати житло, на яке претендували згідно закону, мали б його купувати за немалі гроші. На щастя, спільно з моїм колегою депутатом міської ради Іваном Сороколітом, ми домоглись того, щоб будинки дана будівельна організація передала на баланс міста,а далі уже люди могли подавати документи на приватизацію.
- Тобто це можна вважати першими кроками вас як депутата?
- Ні, чому? Тоді я ще навіть серйозно не розглядав варіант йти в політику. Взагалі, не так вже й я хотів бути депутатом. Тут найбільшу роль відіграли люди, які трохи підштовхнули. Хоча й завжди хотілось щось змінити. До речі, часто вдавалось й без мандата. От, як приклад: там, на гуртожитках, був такий собі забутий край. Ні дороги, ні ремонти в під’їздах - ніхто не робив давно. Ще до того як, стати депутатом, разом з громадою ми домоглись проведення там деяких ремонтних робіт.
- Як поєднуєте роботу чиновника з політикою?
- Я навіть не думав, що політика забирає стільки сили та часу. Іноді, фізично не встигаю до людей поїхати (а телефонують та звертаються регулярно). На роботі також потрібно сумлінно працювати. Графік в РДА чіткий. Звичайно, ніхто не перечить, якщо дійсно вкрай потрібно поїхати і вирішити ту чи іншу проблему. На щастя, люди в нас розуміючі.
- Важко бути депутатом фактично у себе вдома?
- Складно. Розумієте, мій округ там, де я жив і ріс. Відповідно, просто зобов’язаний перед людьми, перед своїми батьками, сестрою, яка теж там живе, показувати реальну роботу. Просто не хочу, щоб потім людям, яких ти знаєш роками було соромно дивитись в очі. Тому мені, мабуть, з усіх наших депутатів в якійсь мірі складніше, хоче, з іншого боку, це ще більший стимул працювати.
- І про плани. Уже маєте перелік справ на найближче майбутнє в межах округу?
- От нещодавно звернулись люди з Лучаківського, 5 ( великий, шести-під’їзний будинок) Там частина будинку освітлюється, а частина ні. Через це є ряд проблем. Я спілкувався з дільничним, то знаю, що за рік там було пограбовано півдесятка автомобілів, навіть виривали у жінок сумочки. Тому хочу, щоб там нарешті облаштували освітлення. Також надіємось провести ремонт вулиці Макаренка, 6. Там уже ями, які треба терміново латати. Якщо не бракне здоров’я, ще цього року хочеться відремонтували школу №9, яка з 2010 року не отримувала ні копійки. Це, до речі, єдина школа в нашому місці, яка не має тамбура, тому там дуже холодно в фойє та в коридорі. На це багато грошей не треба, але користі принесе чимало. З найближчого, то хочемо відкрити на цій же школі пам’ятну дошку Віктору Стефановичу, який загинув в АТО. Я його знав особисто, навіть товаришували. Був дуже порядним хлопцем…
- Де знаходиться ваша приймальня та в який день (час) проводите зустрічі з виборцями?
- В школі №9, з 17:00 по 19:00, щоп’ятниці у «Кімнаті школяра». Зараз звертаються здебільшого ті люди, які знають мене особисто, в тому числі й ті, з якими я ріс на Макаренка. Тому, користуючись нагодою, хочу закликати всіх громадян приходити, я відкритий до діалогу, а не просто поклав в кишеню мандат і забув.
- Не боїтесь, що після цих слів у вашій приймальні голці буде ніде впасти?
- Ні, хай звертаються! Навпаки хочу, щоб громада була активнішою і якщо дійсно є проблема, то спільно ми її будемо вирішувати.
Спілкувалась Тетяна Колеснік
