На заході пан Василь проаналізував історичну подію 1946 року – здійснення замаху на директора Української академічної гімназії у Львові Івана Бабія. Історик зазначив, наскільки бурхливо відреагував митрополит УГКЦ А. Шептицький на смерть «найліпшого патріота, заслуженого громадянина, знаменитого педагога, знаного і ціненого усіма приятеля, опікуна і добродія української молоді».

Василь Стефанів також висвітлив ставлення Греко-католицької Церкви до діяльності українських націоналістів, зокрема ОУН. Як зауважив історик, Шептицький та його прихильники не могли погодитися з ОУН та націоналістами в окремих речах, зокрема, методах боротьби, які члени ОУН вважали дієвими й такими, що мали приносити користь нації.

— Митрополит Шептицький не відкидав різні засоби боротьби, проте давав наступний посил суспільству і молоді: «Якщо закони суперечать церкві і християнству, то обов’язок християнина – їх не виконувати. Такі думки Андрея Шептицького дуже критикувалися у польському середовищі, бо їх розглядали у суспільстві як заклик до бунту та непокори польській владі, — поділився Василь Стефанів.

Пан Василь додав, що якщо розглядати той патріотизм і націоналізм, який пропонує Андрей Шептицький у середовищі орієнталістів, варто звернутися до статті Митрополита «Дві любови – два патріотизми». В ній Шептицький порівнює методи, які пропонує церква (зокрема католицький союз) і пропонує ОУН  як для молоді, так і для суспільства загалом.