Не задовго після того, як загинув Устим, в інституті вирішили встановити меморіальну дошку на його честь. Силами викладачів і студентів зібрали необхідні кошти. Втілити ідею допомогли львівські майстри. "Він виглядає з хмари, це наш задум. Знаємо, що коли на майдані була небезпека він кричав "небо падає", щоб не лякати людей, а попередити. саме тому він тепер дивиться на нас із хмари" - каже завідувач відділу гуманітарної освіти, виховання і студентських справ Бережанського агротехнічного інституту Володимир Зайчук. 

У Бережанах вже створили сквер імені Устима Голоднюка, хлопця визнали почесним громадянином міста. Для багатьох українців Устим став героєм. "Незнаю, чи я зміг би так, як він. Ця небесна сотня вирвала з хижих пазурів Україну і віддала її нам. Зараз не легше, але ми маємо пам'ятати героїв. Бо вони живу, поки жеве пам'ять про них" - каже батько Устима Володимир.

Устим Голоднюк народився у Збаражі, у батьків був єдиним сином. Всього в житті хотів досягти сам, тому багато навчався. Спершу закінчив Львівський військовий ліцей, але за станом здоров’я не міг бути військовим. Вступив у Бережанський агротехнічний інститут на енергетичний факультет. Але минулої осені відклав навчання і поїхав на майдан.

Як багато молодих людей, які ризикуючи власним життям стояли на майдані, Устим приховував від матері, що перебуває у Києві. Не хотів, щоб хвилювалася і покидала роботу за кордоном. Однак, до дому Устим живим не повернувся. З товаришами виносив поранених з поля бою. Загинув від кулі снайпера. Каска 40-их років не врятувала.