Більш масово це відбувається на Волині - три релігійні громади нашого краю більше не підпорядковуються московському патріархату. У селі Лішня Кременецького району вперше за 23 роки незалежності України літургія звучала українською мовою.
Ніхто із старожилів села Лішня не може пояснити, як сталося, що у новозбудованій церкві, над зведенням якої трудилися усім селом, почав правити священик української православної церкви московського патріархату. «Церква була спалена, відбудували, строїли люди, всі сили покладали, казали на українську переписати, а нашо, бо пізніше перепишемо, і так вона існувала аж донині» - розповіла прихожанка храму Марія.
Повернути храм у власність громади намагалися 23 роки. І марно. Останньою краплею стали події в Україні. «Люди довгий час зверталися до священика московського патріархату, щоб він служив за мир в нашій державі, молився за здоров’я тих воїнів, хлопці з цього села, за тих, хто віддав своє життя, але він це ігнорував і казав, що не має права виконувати ці молитви» - каже протоієрей Андрій Любунь.
Тому жителі села зібрали підписи і пішли до старости по ключі. Він спершу опирався, але ключ від храму таки віддав. Священик з Почаєва відмовився перейти під іншу юрисдикцію, тому за духівника тут тепер отець Андрій. У селі його знають і поважають, адже він розбудував капличку на джерелі святої Анни, де на молебні збиралося багато людей. «В селі ми не мали змоги служити в цьому храмі, хоча була домовленість ще в 1994 році про почергове богослужіння. Але московський патріархат не допускав в храм. Він казав, що тут є приміщення старе, якщо маєте бажання – можете там обладнати капчику, але в храм нас не пускали. – розповідає Андрій Любунь. – Навіть, якщо відбувалися чи похорон, чи хрестини, ми це мусили здійснювати або тут на порозі храму, або в домах».
Для громади села перша літургія рідною мовою стала справжнім святом. Раніше, пригадують жителі села, на службу у церкву приходило не більше 5 бабусь. Тепер – храм переповнений.
«Дуже багато молоді приходить, люди почали гуртуватися більше біля священика, біля своєї церкви. Тут дуже багато людей є, які вкладали сюди багато роботи, діди, батьки строїли тепер ми маємо змогу молитися тут» - каже жителька села Людмила.
Підтримати громаду села приїхали і люди з найближчих населених пунктів. Кажуть – новину прийняли з трепетом в серці і сподіваються, що приклад цих мужніх людей перейматимуть в інших населених пунктах. Божественну літургію очолив Архієпископ Тернопільський, Кременецкий і Бучацький УПЦ Київського патріархату Нестор: «В такий відповідальний момент, коли громада зробила такий чіткий, рішучий крок, то звичайно, як Архієрей, я маю бути разом з людьми і я щиро вірю, що наша щира молитва почута Господом і дасть і цій громаді спокій, і іншим громадам дасть сміливість, щоб теж здійснити такий крок».
