Перший тернопільський фестиваль гончарів «Не святі горшки ліплять» скликав на Козацький острівець професіоналів з різних областей України: Києва, Львова, Тернополя, Ужгорода, Луцька, Івано-Франківська, Рівного. Надихали тернополян гончарною справою такі славетні майстри України, як Юрій Яцюк, Сергій Івашків, Юрко Данилишин, Дмитро Стаховський, Микола Величко та 13 інших гончарів, які були вже в напівдорозі до Тернополя.
- Серед нас є багато людей, які протягом значної частини свого життя займалися зовсім не гончарством. Я і двоє моїх друзів-гончарів – Юрко Данилишин та Дмитро Стаховський колись були журналістами, але Потім щось нас перемкнуло, і ми почали займатися гончарством. Зараз на професійному рівні ніхто журналістикою не займається. Мені бабуся казала, що якщо ти один раз замастився у глину, то все життя не відмиєшся. Я вирішив лише спробувати ліпити, та, як бачите, досі не можу відмитися. Глина – це такий матеріал, з якого ти можеш робити все, що захочеш. У перші роки гончарства глина сама тобі диктує, що ліпити. Ти не можеш нею керувати. Коли ти вже опануєш майстерність гончарства, тоді тобі відкриваються безмежні перспективи – ти зможеш керувати глиною і виліпити з неї все, – поділився гончар зі Старокостянтинова Хмельницької області Микола Величко.
Майстер розповідає, що хоч журналістика, як і гончарство, пов’язана із творчістю, проте різниця між цими видами діяльності колосальна. В журналістиці ти почуваєшся не зовсім вільним і не можеш матеріально відчути плід свого творіння. Гончарями ж можуть стати лише фанати, адже ця робота захоплює дуже сильно. Звичайно є проблеми з фінансами, адже технічна сторона дається дуже дорого. Потрібно вкласти гроші у пічку, матеріали чи оренду. Та гончарі не скаржаться, бо мають прибуток від своєї справи.
Пан Микола жартує, що найважче у роботі гончаря є те, що після роботи важко заснути – гончарство досі стоїть у тебе перед очима. Ти гончариш вдень, і ти гончариш вночі, тому що справжній майстер не тільки живе, але і спить гончарством.
В перший день фестивалю 20 липня майстри заклали гончарну піч та виліпили великого глека. Така «вогняна» скульптура повинна за 3 дні висохнути, а вночі зі суботи на неділю гончарі зможуть гарно випалити глека. Через те організаторам довелося розтягнути фестиваль на 4 дні.
- Я також, як і мій чоловік, займаюся гончарством – не тільки гончарю на колі, але й виконую всі інші процеси, які передбачають подальше оброблення глека, аби він був гарним і рівним. Найважче в опануванні майстерності гончаря – це знайти бажання. Відносно інструментів, які використовує гончар, то для гончарства потрібні гончарне коло і глина. Для ліплення тільки глина і, звичайно ж, вмілі людські руки. Звичайно, в майстра ще є такі підручні матеріали, як гончарні ножі, різноманітні стеки, які можна виготовити з підручних матеріалів, – розповіла голова Тернопільського обласного Осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Уляна Джигринюк.
Пані Уляна зазначила, що протягом наступних днів фестивалю гончарства на Козацькому острівці тернополян чекає багато цікавого: будуть проходити конкурси майстерності гончарів, майстер-класи для гостей та ярмарки рукотворів, де охочі зможуть придбати авторські роботи учасників фестивалю.
Анна Семенків
