Майже два роки жевріла надія, що Ярослав приїде додому – живий та неушкоджений.

"Рік і 10 місяців надії зустрічі із сином, онуком, братом, товаришем. Увесь цей час ми жили надією. А сьогодні з надією зустрітися у вічності проводжаємо в останню дорогу нашого Ярослава – мужнього воїна", - під час похорону сказав отець-парох Василь Брегін.

Від імені полеглого воїна отець подякував матері Оксані за життя, виховання та велику материнську любов. Гірко плакала бабуся Марія, яка щиро молилася за онука та його повернення додому.

Ярослав був людиною, яка світилася зсередини. Його любов до життя, людей і всього, що він робив, була безмежною. Після навчання у місцевій школі поступив в інститут, добре вчився. Попереду було ціле життя, яке в одну мить перекреслила війна.

На свій день народження, 2 березня 2022 року, Ярослав пішов захищати кожного з нас.

У квітні 2023-го рідним прийшло сповіщення, що хлопець зник безвісти, і лише днями стало відомо - Ярослав тоді ж загинув.

В останню дорогу із військовими почестями полеглого воїна численно провели рідні, односельчани, військовослужбовці, духовенство, представники влади. Біля школи, в якій навчався Ярослав, учні та вчителі, вишикувавшись живим коридором, подали «останній» дзвінок.

Молитва за Героя продовжилася у храмі Різдва Івана Хрестителя. Тут, у часі проповіді, отець Юрій Явнич, цитуючи сучасного поета Богдана Фесика, зазначив: «…не можуть вмерти вільні! твоє життя, як приклад загуде: мільйони скажуть «Слава Україні» й «Героям слава» відповідь буде».

На честь загиблого воїна Ярослава на місцевому кладовищі прозвучав військовий салют, а тіло віддали землі під звуки Державного Гімну України. Матері Героя вручили Державний Прапор.

Схиляємо голови у шані і смутку перед світлою пам’яттю нашого Героя. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Розділяємо з вами біль від непоправної втрати і приєднуємо свої молитви за спочинок душі захисника Ярослава у Царстві Небесному.

Вічна пам’ять і шана Герою!