Багато місцевих мешканців хотіли бачити її кандидатом в депутати на виборах до органів місцевого самоврядування, адже бачать в ній справжню жінку-воїна, яка в тилу виконує роботу рівноцінну тій, що й солдати на передовій. Однак, каже пані Лілія, політичні баталії їй не до снаги, адже свою місію вже знайшла і вона у волонтерстві, а не в дешевому піарі перед "скачками за владу".
На своїй сторінці в мережі Фесйбук Лілія Мусіхіна детально розписала те, чому не хоче йти на вибори і розставила усі пріоритети, аби у допитливих людей не виникало більше зайвих запитань:
«Щоб закрити питання раз і назавжди, а також заспокоїти тих, хто дуже сильно заглядає на мій побитий телефон, штани, берці і таке подібне, хто страшенно хвилюється за що я живу і переймається питанням мого транспортування від Штабу додому і навпаки:
-Я некомпетентна у питаннях керування містом чи областю;
-Я не вірю, що цими виборами можна щось суттєво змінити;
- Мене не хвилюють питання парків, бруківки, сміттярок у місті (я подумаю, може, про це після війни), більше якось я боюсь за життя хлопців із 73 центру спецоперацій, бійців 5 БТГР, 92 бригади, ДУКу і всіх решту найдостойніших людей моєї нації;
-Я не хочу, аби хтось вирішив, що все, що я роблю ще від часів Майдану, робила заради того, щоб "просочитися у владу".
Оскільки:
-Я бачу владу олігархату;
- Не надто довіряю верховній владі;
- Боюсь зрадити своїм принципам та ідеалам;
- Лише мрію про побудову української національної держави;
І ГОЛОВНЕ: НЕ ПРОДАЮСЬ!!!!!
Тому:
Вибачте, хто хотів бачити мене у органах місцевої влади. На вибори не піду.
Краще залишатись собою, ніж іти на компроміс, брати у когось гроші і танцювати під чиюсь музику.
Я - ВІЛЬНА ЛЮДИНА. Надто довго я добивалась того, щоб бути нею. Я робитиму те, що робила, я готова навіть підказувати там, де мене будуть чути.
Але, розумієте, між владою і людьми є такий собі "поребрик". Я хочу залишатися з тими, кого люблю. Не відправляйте мене насильно "за поребрик". Я надто сильно вас люблю, щоб зраджувати.
Вибачте ще раз, особливо ті, хто готовий був підтримувати навіть багнетами. Наш з вами час ще не прийшов. Посилаймо мастилом городи і тримаймо порох сухим.
Слава Україні. І нехай до ноги виздихають наші вороги. Коли побачу достойних - обіцяю вам про це сказати», - написала відома тернопільська волонтерка в соцмережі.
