Хоча кошти на такі потреби мають бути закладені у бюджеті громади. 

"25 років хворію, на діалізі останніх 12 років, через день з села Чехів в Бучач 20 кілометрів на власній старенькій машині і назад 20 кілометрів додому, за свій рахунок заправляю машину, - ділиться 55-річний Захарій Халуп'як, житель села Чехів, інвалід першої групи. - Я ходив у Монастириську міську раду, просив організувати чи транспорт, чи компенсацію за доїзд, адже я не один у громаді потребую гемодіалізу. Але на жаль чиновники мають гроші собі на премії, а на компенсацію та довезення хворих на ниркову недостатність - ні. Хоча я точно знаю, що по інших громадах та районах за рахунок місцевого бюджету возять хворих на гемодіаліз, а у нас ні. Єдине на початку війни пару разів повезли, а потім сказали - немає грошей. Ну як немає грошей, якщо премії отримують щомісяця?!".

У чоловіка пенсія трохи більше 2 тисяч гривень, каже, якби не допомога дочки, то уже б давно помер. 

"Нічого з влади ніхто не допомагає, та як, ні компенсації, ні транспорту, в дружини моєї забрали догляд за мною, бо ніби то, я ще ходжу, то якби взагалі зліг, то так, а так ні, а за що жити?!, - бідкається чоловік. - Куди не підеш по кабінетах - сміх і відповідь - грошей немає". 

До слова, кошти на проїзд хворим до місця розташування закладу, який надає послуги гемодіалізу та у зворотному напрямку, беручи до уваги потребу кількості поїздок хворого на місяць, виплачуються за рахунок коштів міського бюджету на відповідний бюджетний рік.

Управління соціального захисту населення повинно відшкодовувати вартість проїзду шляхом призначення допомоги з місяця звернення (якщо протягом місяця подані всі необхідні документи) в розрахунку на місяць та виплачується щоквартально.