Швидка, маневрена, захищена та добре озброєна, так характеризує машину Bradley Олександр, командир екіпажу, військовослужбовець 47-ї бригади ЗСУ. 

Він у тому бою участі не брав, але розповідає, що його екіпаж також підбив два російські танки, за що отримав нагородні.

Про український екіпаж Bradley розповіли не лише в українських новинах, а й у російських пабликах. І за деякий час Олександру зателефонували з невідомого номера. Голос у слухавці промовив: "Я твій батько". 

І запропонував перейти на бік супротивника.

Батько Олександра воював танкістом на боці російської армії на тому самому напрямку. За словами бійця ЗСУ, батько кинув його з матір'ю, коли він був зовсім маленьким:

"Мама – українка, а він із Росії. В Україні він начебто був, я мало про нього знаю". 

Олександру з батьком довелося зустрітись у одному бою. Точніше, побачити броньовані машини один одного. Українець був із екіпажем на завданні, коли на них несподівано вискочив російський танк:

"Виїхав танк і вистрілив у бік. Броня витримала. Одразу зателефонував батько". 

Виявилося, що у тому російському танку був батько Олександра. Він зателефонував до сина і сказав, що перестав стріляти, коли зрозумів, хто в екіпажі Bradley. Олександр йому не повірив.

"Ми коли на відкаті були, по нам все одно працювали далі. Батьківського там більше не було. Там була вигода. Гроші! Гроші! Гроші!", - відзначив військовий. 

Через деякий час Олександр дізнався, що його батько загинув.

"Він виїхав, три рази на міні підірвався і вже почав сам горіти. Екіпаж не весь вибіг. По ходу він не зміг вилізти і там і залишився. У кожного своя доля. Я особливо його не знав, особливо його не бачив. Для мене це не було, що на кшталт батько, що на кшталт шкода. Це моя робота. Він вибрав свій бік. І все", - зауважив боєць.