Гаслом, яким він керувався у житті було: «Україна понад усе!». У селі про Олександра дуже приємно відгукуються, бо за своє недовге життя він був хорошим сімʼянином, чудовим батьком та чоловіком, господарем з золотими руками. Усе, за що брався, ідеально виходило. Завжди був готовий допомогти.

Присягу на вірність українському народові склав ще на початку війни. Герой був учасником бойових дій 2014-2015 років. А з початком повномасштабного вторгнення був одним з перших резервістів, які були готові взяти зброю в руки і захищати  кордони держави.

В Олександра залишилися донечка Алінка, дружина Зоряна та батьки.

«Приносимо щирі співчуття всім рідним та близьким, друзям, сусідам, односельцям, побратимам, які любили та поважали Олександра. Нехай Господь прийме його в своєму Царстві у свої батьківські обійми та дарує йому вічну памʼять!», - йдеться у дописі Підволочиської селищної ради.

Герої не вмирають!