19 липня 1885 року - у Копичинцях Гусятинського району народився видатний оперний та камерний співак, теоретик і педагог Клим Чічка-Андрієнко. Помер 5 березня 1967 р. у м. Роттенбурзі.
19 липня 1904 року – у Зарваниці народився український поет і художник Володимир Гаврилюк. Із середини 30-их років друкував свої вірші у львівських журналах «Назустріч», «Дзвін», «Батьківщина». Після публікації в «Назустрічі» творчістю Гаврилюка зацікавився Богдан-Ігор Антонич. Його вірші на межі імпресіонізму і надреалізму дуже інтригували Антонича. Після війни виїхав до Німеччини, США і останні роки жив у Монреалі (Канада). Помер 2000 року в Монреалі (Канада), похований там же на українському цвинтарі.
19 липня 1906 року – в м.Тернопіль народився український художник Теофіл-Ізидор Кузьмович. У 1970-их емігрував до США (шт. Мічиган).
19 липня 1912 року - у с.Медин Підволочиського району народився адвокат, магістр права, громадський діяч у діаспорі Осип Губчак. Помер 9 грудня 1997 р. у м.Чикаго (США).
19 липня 1917 року - контрнаступ німецько-австрійських військ змусив росіян готуватися до відступу. Цього дня російські війська отримали наказ про евакуацію з Тернополя й околиць. Відтак на теренах міста розгорталася драма і навіть трагедія. “Великі магазини (склади — прим. ред.) в Тернополі стоять в огні. Знищення воєнних матеріалів організувала російська влада, щоб вони не потрапили в руки неприятеля. Довгі дерев'яні магазини, які були головним складом воєнних матеріалів для цілого галицького фронту, стоять вже від суботи у вогні. Окремі відділи знищили в Тернопільщині все, що представляло яку-таку військову вартість”, - повідомляв кореспондент з німецького штабу у Галичині 24 липня.
19 липня 1920 року - частини Червоної армії перейшли на західний берег р.Збруч. Після упертих боїв з частинами Дієвої армії УНР частини Червоної армії повернулись на східний берег р. Збруч.
19 липня 1941 року – в’язні з Чоркова прибули етапом до тюрми НКВС в Умані. Багато загинуло в дорозі. Після виснажливого переходу люди не могли рухатися, а на п’яти колоні наступав німецький фронт. Тоді енкаведисти вирішили всіх розстріляти. За даними істориків – закатовано й вбито 773 в’язнів. 20-21 липня червоні завершили свою чорну справу. Невеликими групами людей заганяли в підвал і під гудіння автомашин розстрілювали їх.
19 липня 1944 року – загинув керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель, уродженець с.Жизномир Бучацького району Юліан Гуляк (псевдо: «Марко», «Токар», «А-13», «Арпад», «Вир», «Шрам»). Під час польської окупації став повітовим провідником юнацтва, потім ОУН, згодом провідником ОУН Чортківської округи. З 1940 по 1941 р. — провідник ОУН Тернопільської області. Під час німецької окупації керував організаційною референтурою Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель. Займався також справою організації підпільної радіостанції «Афродіта». З наближенням фронту Юліан Гуляк з друзями заквартирував у с. Стріличі Старі Бібрецького повіту на Львівщині. 19 липня 1944 р. німецькі карателі обступили Стріличі Старі й почали облаву. Відстрілюючись, «Токар» і його друг «Моряк» — Ярослав Скасків (1922–1944 рр.), обласний провідник ОУН Львівщини, загинули. 19 вересня 1996 року тлінні останки Юліана Гуляка були перезахоронені на цвинтарі в рідному селі Жизномир.
19 липня 1944 року – загинув обласний провідник ОУН Львівщини, уродженець с.Божиків Бережанського району Ярослав Скасків (псевдо: «Моряк», «Крук», «Мороз»). 1941 очолював юнацьку мережу ОУН місті Львів, від початку 1942 — провідник Юнацтва ОУН Львівської області; крайовий провідник Юнацтва ОУН Західноукраїнських землях, організатор та керівник військових вишколів; від червня 1944 — обласний провідник ОУН Львівщини, член Крайового проводу ОУН. Загинув у бою з німецькими нацистами 19 липня 1944 у селі Старі Стрілища разом з Гуляком Юліаном керівником організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941 - 1944). Нагороджений Срібним Хрестом Заслуги (1945, посмертно).
19 липня 1948 року – на Вінничині народився майбутній головний архітектор Тернополя (1998—2002) Станіслав Калашник. Автор і співавтор пам'ятника Тарасу Шевченку (1982; скульп. Микола Невеселий) та Алеї Героїв у парку Слави (1984; скульптори І. Козлик, Т. Невесела, М. Невеселий, В. Мельник, В. Садовник) у Тернополі, пам'ятників Тарасу Шевченку (2000; м. Шумськ), Северину Наливайку (1992; смт Гусятин; скульптор обох — К. Сікорський); проекту житлового кварталу на вулиці За Рудкою в Тернополі. Помер 24 лютого 2010 р. Похований на Микулинецькому кладовищі в м. Тернополі.
19 липня 1950 року - в Бережанах народився почесний громадянин міста, директор місцевого державного історико-архітектурного заповідника, депутат міської Ради, краєзнавець, видавець, поет-пісня Богдан Тихий.
19 липня 1990 року - з’явилась заява бюро Тернопільського обкому та міському КПУ, де говорилось, що «сесія міської ради повинна відмінити своє необґрунтоване рішення, діяти відповідально і зважено…». Був протест прокурора на рішення сесії «Про архітектурно-монументальне оформлення міста», яким передбачено демонтувати в місті пам’ятники Леніну, Марксу, Горькому, Затонському та Галану, символи радянського мілітаризму.
