Він був удостоєний срібної відзнаки командувача Сухопутних військ ЗС України "За бойову доблесть"! Росомаха вважає цю нагороду результатом усього непростого шляху, який він пройшов у війську з березня минулого року.

"Пам'ятаю наші перші просування вперед на Вугледарському напрямку. Я отримав кульове поранення, полежав у госпіталі, вилікувався, повернувся назад на фронт. Тоді знову наші хлопці пішли вперед. Так як я ще кульгав, то залишився на позиції і прикривав їх. В результаті нам вдалося зайняти стратегічну висоту", – пригадує Білий своє становлення як захисника України.

Стримуючи "мясні штурми" окупантів, Олександр з побратимами постійно проявляли відвагу та самовідданість. На жаль, не обійшлося без втрат – загинули два товариші Білого, розповідають в Тернопільському обласному ТЦК СП.

"Один з них досі рахується зниклим безвісти, хоча я знаю, що його вже немає серед живих. Для мене дуже велика мотивація битися далі, щоб витягнути друга", – каже Олександр Ільчук

А найважливіший, думка про кого підтримує Олександра у важкі хвилини, – це його син, якому днями виповниться три роки: "Я тут, щоб йому ніколи не довелося воювати".

Свою нагороду, яку командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський вручив йому особисто, Білий передасть додому. Згодом і сам сподівається повернутися з перемогою, а син неодмінно пишатиметься батьком-Героєм!