Щоб захищати Україну, чоловік повернувся з-за кордону. Нині він служить у складі 44-ої артилерійської бригади, повідомляє Суспільне.

Військовий розповів, що під час виконання бойового завдання він отримав поранення. Тепер проходить реабілітацію.

Михайло Паславський також поділився, що вдома любить відпочивати у саду, який посадив сам. Каже, це місце, де він відволікається від думок про війну.

«Перед війною я десь два-три роки посадив молодий садок і от вже є перший урожай грушки. Посадив ще яблуні. Вони цього року теж нівроку вродили, аж гілля нагнулося. Як буду їхати на фронт, то візьму яблука побратимам, щоб скуштували, поїли вітамінів», - поділився Михайло Паславський.

Під час перебування вдома військовий телефонує до побратимів, запитує як у них справи, чи все добре.

З 2014 року Михайло воював на Сході України. Після демобілізації повернувся до мирного життя. Працював електриком, їздив на заробітки за кордон. Там і отримав звістку про війну.

«Уже були новини, що постягували війська, то вже стало зрозуміло, яких подій очікувати. Тоді я повернувся додому. 24 лютого був у військовій частині, а 27-го ми вже виконували бойове завдання. Починали із захисту столиці: Житомирська область, Київська. Далі Донецька область, Луганська, Запорізька», - поділився воїн.

Зараз Михайло служить на Донеччині. 15 червня під час одного з боїв він отримав поранення. Тоді втратив найкращого друга Олега Хомку, який також родом з Тернопільщини.

«Побратим загинув під час артилерійського обстрілу. На нас скинули авіаційну бомбу. Мене викинуло ударною хвилею, а його не викинуло. Його посікло осколками. Я його до кінця життя буду пам'ятати, бо це чудовий друг, вірний товариш», - розповів Михайло Паславський.

Михайла з осколковими пораненнями та контузією доправили до військового госпіталю. Воїн розповідає, що лікарі поставили його на ноги, але шматки металу досі залишаються у тілі.

Зараз Михайло проходить реабілітацію у рідному Струсові.

Підтримує бійця його мати — Володимира. Жінка пригадує, як проводила Михайла на фронт.

«Колежанка мені подзвонила з Тернополя, сказала, що на нас наступають, почалася війна. Я прибігаю до хати, а він вже спакований, рюкзак в нього вже стоїть. Щось там закинув в рюкзак і попрощався зі мною в сінях. Так син пішов на війну», — поділилися мати бійця.

«Прапор Михайло привіз у 2014 році з війни. Прапор був старенький, зім’ятий, видно, що з місць боїв. А я мала новий прапор, мені священник його посвятив, і він переписав зі старого. Той старий прапор син забрав з собою далі на війну, а новий — мені лишився. Я його бережу, як реліквію і передам на зберігання своїм нащадкам, щоб вони знали, яка дорога ціна тому прапорові, нашій свободі, нашій перемозі», — розповіла жінка.

Читайте також: На Тернопільщині шукають жертв шахрайки, яка продавала неіснуючі тури до Греції