27 лютого 2022 Анатолій разом з 4-ма друзями пішли добровольцями у військомат. 

"Вже з 12 квітня виконували бойові завдання на Харківщині, в районі Барвінкового. Там під багатогодинними обстрілами, прильотами та фосфорними бомбами ми вчились користуватись зброєю та постійно копали окопи. Був час, що порівнювали себе з байбаками, бо ми теж нескінченно рили та коли перепочивали, то їли. Називали себе – "Бойовими хом’яками", - сказав військовий. - Дружині я довго не розповідав, що знаходжусь у зоні бойових дій. Казав, що я на блокпостах у спокійніших областях. А насправді часто, щоб їй подзвонити і сказати: «У мене все добре. Як ти?» - я йшов 2-3 кілометри під обстрілами, шукаючи зв'язок".

Пізніше, його батальйон отримав бойове розпорядження вирушити на Донеччину. Там вже були і виходи на «нуль», вщент розбомблені села, запах мертвих москалів.

"Перша відпустка додому була більше, ніж за пів року, - розповів солдат. - З жовтня 2022 по кінець березня 2023 ми захищали Куп’янський напрямок. Там ми відчули війну сповна. Було все. Але згадувати мені не хочеться. Я – оптиміст. Впевнений, що дух, наполегливість і національне єднання українців, не лише принесе перемогу, а й стане фундаментом для відбудови міст та економіки".

Побратими кажуть, що Анатолій самовіданно виконує бойові завдання. 

"Це мій друг і побратим Анатолій, відважний і відповідальний воїн, кулеметник , доречі, ви б бачили його кулемет, весь пробитий уламками від мін і снарядів, але це його ніколи не зупиняло", - відзначив побратим військового Богдан Брич.