Жителі села вважають себе відірваними від світу, хоч живуть в 10-ти хвилинах їзди від обласного центру. Розповідають, що бували випадки, коли на маршрутку їм доводилось чекати по півтора години.

- Я вже не така молода, щоб вистояти стільки часу, чекаючи чи приїде автобус, - говорить 66-річна Марія Буща. – То просто неможливо витримати – літом жара страшна, тиск, а зимою так взагалі часом сніг мене, дощить, темно скоро стає, а ти стоїш коло траси і чекаєш на маршрутку. То вже просто сил нема терпіти, де дивиться районна влада?

А в райраді з проблемою добре знайомі. Щоразу обіцяють покращити ситуацію. Востаннє журналістам пообіцяли, що запустять додатковий автобус та спробують домовитись про те, аби туди заїжджав ще і міський транспорт. Та сільські мешканці в це слабо вірять.

- Скільки ми вже просилися – все марно. Ніякого розуміння ні від перевізника, ні від влади. Та єдина маршрутка їздить як хоче – досить того, що рідко, так ще й водій дивиться чи є люди, бо як мало, то взагалі не бере нікого. То автобус-привид - з'являється коли йому заманеться. А вже як їдемо, то на одній нозі, і дихаючи через раз, бо всім треба якось доїхати, - зауважує пані Оксана, яка живе в селі. -  Після 20 години, а то й раніше, в Підгороднє хіба на «сєверних олєнях» чи попуткою можна добратися. 21-ше століття!

А ще люди просто-напросто бояться їздити в автобусі, який громадським транспортом просто важко назвати, скоріше атракціоном для любителів гострих відчуттів, адже його технічний стан у жахливому стані. Селяни сподіваються, що їхні слова будуть таки почуті і справа зрушить з «мертвої точки»… Принаймні, їм це обіцяють.