Чоловік став на захист країни на початку осені минулого року.

Своїх 46 років Василь зустрів в боях за Бахмут. Ворог обірвав життя героя наступного дня після дня народження – 16 лютого. Його вітали друзі, рідні та близькі, але ці повідомлення військовослужбовець вже не читав.

27 лютого воїна поховали у рідному селі.

"Так заповідав Василь. Він виріс тут єдиним сином у своїх батьків. Був добрим столяром і з малечку помагав своїм рідним. Тато з мамою давно вже на тому світі. Василь жив спершу один, а потім одружився і переїхав жити до коханої в Хмельницьку область", – зазначили на Фейсбук-сторінці Озерянської ОТГ.

Про Василя в Нестерівцях розповідають як про справжнього націоналіста. Він дуже любив Україну, колекціонував різні предмети історії. Його серцю був дуже дорогим червоно-чорний прапор боротьби.

У захисника залишилась дружина та донечка. На Хмельниччині з ним попрощалися у понеділок, а у вівторок він повернувся додому "на щиті".

Поховали героя поруч з Богданом Кокайлом, який також загинув у бою на Донеччині місяць тому.